Юнаківська громада — сільська територіальна громада Сумського району Сумської області з центром у селі Юнаківка. До повномасштабної війни тут проживало близько п’яти тисяч людей на площі понад 342 км². Села й селища тягнуться вздовж кордону з Росією, через територію проходить траса Н07 і раніше діяв пункт пропуску «Юнаківка».
Громаду утворили 24 листопада 2020 року. За чотири роки вона встигла пройти шлях від типової прикордонної ОТГ зі школами, ФАПами й цукровою спадщиною Кияниці до майже повністю евакуйованої території з релокованою владою в Сумах. Станом на кінець 2025 року на місці залишалися кілька десятків людей, переважно літніх мешканців Кияницького та Могрицького округів.
Нижче — склад населених пунктів, історичний контекст, що саме зруйновано, як громада працює зараз і що робити переселенцю з документами на житло та соціальні виплати.
Від слободи Юнока до об’єднаної громади
Село Юнаківка засноване 1685 року вихідцями з Волині на землях сотника, згодом судді Сумського полку Семена Андрійовича Юнока. Від його прізвища пішла назва слободи. Завдяки родючим ґрунтам, лукам і лісам поселення швидко зросло: у 1730 році тут уже було близько 2,5 тисячі жителів, у 1790-му — майже 6 тисяч.
Спочатку Юнаківка входила до Сумської сотні Сумського полку, з 1780 року — до Сумського повіту Харківського намісництва, пізніше була волосним центром. З 1727 року маєток купив генерал-фельдмаршал Михайло Голіцин, і село довго залишалося у володінні цієї родини. На початку ХХ століття тут діяли три церкви, базар, ткацька фабрика, пошта й телеграф, чотири ярмарки на рік; населення сягало 7,5 тисячі осіб. У селі бували Тарас Шевченко та актор Михайло Щепкін.
Сучасна громада зібрана інакше — не навколо одного великого села, а навколо чотирьох колишніх сільрад. 24 листопада 2020 року об’єдналися Юнаківська, Басівська, Кияницька та Могрицька сільські ради. Адміністративний центр — Юнаківка, приблизно за 44 км від Сум. Код КАТОТТГ — UA59080310000049988, площа за статутом громади — 34 213,35 га, з них населені пункти займають близько 2 276 га.
Географія визначає все подальше. Громада межує з Хотінською, Сумською міською та Миропільською громадами і має спільний кордон із РФ. Саме ця межа з 4 травня 2022 року зробила територію постійною ціллю обстрілів і змусила винести управління за межі сіл.
15 населених пунктів і чотири старостинські округи
До складу Юнаківської сільської територіальної громади входять 10 сіл і 5 селищ. Організаційно це Юнаківська сільська рада (Юнаківка і Садки) та три старостинські округи: Кияницький, Басівський і Могрицький.
| Населений пункт | Округ | Населення (орієнтир до скорочення) | Відстань до центру громади |
|---|---|---|---|
| Юнаківка | центр / сільрада | близько 1 200–1 330 | 0 км |
| Садки | сільрада | одиниці | близько 6 км |
| Кияниця | Кияницький | близько 610–650 | близько 14–30 км |
| Могриця | Могрицький | близько 660–740 | близько 22–31 км |
| Басівка | Басівський | близько 430–470 | близько 10–57 км |
| Локня | Басівський | близько 200–250 | близько 7 км |
| Храпівщина, Нова Січ, Корчаківка, Яблунівка | Кияницький | від ~100 до ~200 кожне | 8–17 км |
| Іволжанське, Мар’їне, Мала Корчаківка, Варачине | Кияницький | від кількох десятків до ~170 | 10–21 км |
| Новеньке | Басівський | одиниці | близько 18 км |
Джерело даних: документи Юнаківської сільської ради та паспортні відомості громад кінця 2020-х — початку 2023 років. Цифри зареєстрованого населення вже тоді розходилися з фактичним проживанням.
До війни найбільшими осередками були Юнаківка, Могриця й Кияниця. Садки і Новеньке фактично спорожніли першими. Басівський округ лежить найближче до кордону й траси на Суджу; саме він згодом був визнаний повністю зруйнованим.
Важливо розрізняти три різні «населення». Перше — прописані (на момент створення громади говорили про майже 5 тисяч, у звітах ради на 01.01.2026 фігурувало 3991 зареєстрованих). Друге — ті, хто реально жив у селах до 2022 року (близько 4,3–4,6 тисячі). Третє — ті, хто лишився на території після обов’язкової евакуації: від кількох сотень у 2024-му до кількох десятків наприкінці 2025-го.
Церква 1806 року, Кияниця і те, що зникає разом із селами
Юнаківка відома не лише кордоном. Церква Різдва Пресвятої Богородиці, завершена 1806 року (імовірно коштом Голіциних), вважалася одним із найкращих зразків раннього класицизму на Сумщині: цегляна, з портиками, фронтонами й кількома банями. Навіть у занедбаному стані вона залишалася головною архітектурною домінантою села. 15 листопада 2024 року храм пошкодили російські обстріли: згоріли риштування, проламаний купол, постраждала дзвіниця.
Другий культурний вузол громади — Кияниця. У 1865–1866 роках Іван Харитоненко придбав тут землі Савичів і збудував свій перший цукровий завод. Пізніше маєток перейшов племінниці Марії Ліщинській. Палац 1890 року на березі ставка з парком (понад 70 видів рослин) у радянський час перетворили на турбазу, потім будівля роками чекала реставрації. У квітні 2026 року палац Харитоненка–Ліщинських знищили російські удари. Заводський комплекс і так давно стояв руїнами; тепер з карти Сумщини зник і житловий ансамбль, який місцеві архітектори називали одним із найцінніших у області.
Це не «туристичний додаток» до статті про громаду. Для людей, які виросли в Кияниці чи Юнаківці, компенсація за хату не замінює зруйнованої церкви, палацу чи навіть звичного двору на Локні. Саме тому в розмовах голови громади Олени Сіми постійно з’являється окремий рядок: спочатку безпека й житло, потім — фіксація втрат і хоча б документальна пам’ять про те, що стояло на землі.
Як війна змінила населення, інфраструктуру і саму карту
Обстріли громади почалися 4 травня 2022 року — з авіації та «Градів» по ділянці прикордонного відділу «Юнаківка» та околицях Могриці. З 24 травня 2022 року територію внесли до переліку зон бойових дій або окупації. Далі удари стали регулярними: артилерія, КАБи, FPV-дрони, шахеді.
Динаміка присутності людей показує масштаб краще за будь-який загальний коментар. Восени 2024 року голова громади говорила про 658 осіб, які ще залишалися. Навесні 2025-го — близько 200. У червні 2025-го в 10-кілометровій зоні лишалося лічені люди, загалом на території поза найнебезпечнішою смугою — понад сотня. У вересні 2025-го — менше півсотні. У грудні 2025-го Олена Сіма назвала цифру 31 особа. Частина джерел того ж року згадує близько 45 людей, які категорично відмовилися виїжджати.
У 2025 році від обстрілів загинули семеро цивільних. За оцінками керівництва громади, від 2022 року цивільних загиблих було щонайменше 13; були й поранені, зокрема в Басівці та на фермі. Дітей із громади вивезли ще раніше: станом на 2025 рік на території їх уже не було.
Руйнування розподілилися нерівномірно. Басівський старостинський округ голова громади характеризує як повністю зруйнований. Юнаківка зазнала критичних ушкоджень. У Кияницькому окрузі та Храпівщині руйнування значні, окремі села збереглися орієнтовно на 40%. Могрицький округ також має суттєві пошкодження, але саме Могриця й частина Кияницького округу довше залишалися місцями, куди ще можна було доїхати з гуманітаркою.
За даними громади на початок 2026 року, від початку вторгнення зруйновано 844 будинки, пошкоджено ще 785. Шкіл, які можна було б використовувати очно, на місці не лишилося. Медицина до війни трималася на двох амбулаторіях і чотирьох ФАПах; тепер сімейні лікарі працюють із Сум, а декларацій у них навіть побільшало — бо люди не «зникли», а змінили адресу.
Окремий факт, який часто плутають: карта бойових дій і карта адміністративної громади — це різні речі. Частина населених пунктів у 2025 році позначалася на відкритих картах як повністю або частково підконтрольна російським військам. Водночас сільська рада продовжує існувати як орган влади, веде реєстри, сесії, програми підтримки ветеранів і статут. Станом на літо 2026 року офіційний сайт громади оновлювався: з’являлися проєкт статуту, звіти про громадські обговорення щодо закладів освіти, опитування ВПО.
Як громада працює з Сум і що реально можна оформити
Юнаківська сільська рада не «закрилася». Вона релокувалася. Більшість жителів виїхала саме до Сум, тож логіка проста: послуги пішли за людьми. Соціальний захист став найбільш навантаженим підрозділом. Техніка — шкільні автобуси, «швидкі», трактори — зберігається в інших громадах. 15% власного бюджету громада спрямовує на допомогу Силам безпеки й оборони, має добровольче формування.
Для тих, хто лишився на території, схема підтримки на кінець 2025 року виглядала так: продуктові набори раз на місяць, гігієна, ліки, закріплення соціальних працівників. Держава виділила кошти на дрова — 19 400 грн тим, хто станом на 1 серпня ще проживав у громаді. Громади-побратими зібрали 3 млн грн на зиму: 2 млн уже виплатили людям з інвалідністю I групи та родинам полонених (164 особи по 13 тисяч грн), далі — виплати для II–III груп.
Освіта існує дистанційно. До війни працювали кілька шкіл і садочки. Басівську школу закрили через відсутність дітей, Могрицьку фактично зупинили через поріг наповнюваності. Юнаківська й Новосічанська школи продовжували навчати онлайн (у різних інтерв’ю 2025 року фігурували десятки й понад сотня учнів). Діти їздили на оздоровлення за програмою «Пліч-о-пліч» — зокрема до громад Рівненщини та Черкащини.
Житлові сертифікати — головний практичний механізм для більшості родин. За словами Олени Сіми, жителі отримали близько тисячі сертифікатів; у 2025 році подали 768 заяв, близько тисячі дворів уже придбали нове житло за відшкодування. На початку 2026-го Суспільне повідомляло, що сертифікати мешканців громади сумарно перевищили 1,218 млрд грн. У 49 випадках було відмовлено через брак документів або неможливість визнати будинок зруйнованим.
Через обстріли комісія часто не могла виїхати на місце. Громада домоглася зміни підходу в межах постанови №815: дозволили дистанційне обстеження, зокрема за космічними знімками. Це зняло глухий кут для людей, у яких не було «правильного» фото з місця події.
Покроково: що робити, якщо житло знищене
- Зафіксувати подію: виклик 102 і повідомлення про пошкоджене/знищене майно.
- Подати заяву в «єВідновлення» через Дію, ЦНАП або нотаріуса.
- Зібрати пакет: паспорт, РНОКПП, документи на право власності, техпаспорт, витяг із реєстру, фото або інші докази руйнування.
- Дочекатися рішення комісії громади й появи сертифіката.
- Забронювати кошти (Дія / ЦНАП / нотаріус) і протягом відведеного строку знайти житло поза зоною бойових дій та окупації.
- Подати звернення на фінансування купівлі й закрити право власності на знищений об’єкт, коли це вимагає процедура.
Сертифікат можна використати протягом п’яти років з дня видачі. Підтвердження фінансування після бронювання коштів зазвичай діє обмежений час (на практиці орієнтуються на 30 днів), тому житло варто підшукати заздалегідь, а не після кнопки в Дії.
Типові помилки, через які люди гублять місяці
- Немає документів на право власності, а спадщина не оформлена. Комісія не «здогадується», хто господар двору.
- Є лише усна домовленість родичів («хата мамина, живемо всі»). Потрібен папір.
- Немає жодного фото чи знімка, і людина чекає, поки «можна буде поїхати подивитися». У зоні бойових дій цього моменту може не настати. Треба одразу просити громаду про дистанційну фіксацію.
- Плутають пошкоджене й знищене майно. Це різні процедури й різні виплати.
- Отримали сертифікат і відкладають пошук житла «на потім». Черга фінансування й обмежений строк бронювання працюють проти зволікання.
- Не оновлюють контакти в Дії та в раді. Рішення комісії приходить, а людина його не бачить.
У реальних кейсах Юнаківської громади найчастіше «застрягають» саме сім’ї без техпаспорта і без фотофіксації. Після того як раді дозволили спиратися на дистанційні обстеження, частина таких справ зрушила з місця. Якщо вам відмовили, варто не зупинятися на першій відповіді, а уточнити, якого саме документа не вистачає, і подавати повторно.
Що відбувається у 2026 році і про що говорити чесно
На сайті громади влітку 2026 року з’явився проєкт статуту. У ньому зафіксовані склад території, день громади — 21 вересня, символіка, права жителів, електронні петиції. Паралельно йшло громадське обговорення ліквідації закладів загальної середньої та дошкільної освіти: формально школи «на землі» вже не працюють, тож рада приводить юридичний стан у відповідність до факту.
Відновлення, про яке говорять у раді, не є обіцянкою швидкого повернення в кожне село. Пріоритети такі: розмінування, розчищення завалів, ремонт доріг із матеріалів зруйнованих будівель, модульне житло й модульна школа для тих, хто повернеться в відносно безпечніші точки, відновлення амбулаторії. Села в 5–10 км від кордону керівництво громади прямо називає територією, куди масове повернення найближчим часом нереалістичне через міни й обстріли.
Олена Сіма у 2025 році отримала орден княгині Ольги III ступеня. Для жителів це радше маркер того, що громада не розчинилась у обласному центрі, а продовжує існувати як суб’єкт: з бюджетом, програмами для ветеранів, побратимами й обов’язком вести реєстр зруйнованого майна.
Офіційний майданчик — сайт yunakivska-gromada.gov.ua. Саме там з’являються рішення сесій, статутні документи й оголошення. Телефон, який громада публікувала для зворотного зв’язку, — 099 812 32 19. Юридична адреса лишається в Юнаківці (вул. Новоселівка, 3), але прийом людей фактично прив’язаний до Сум і до електронних каналів.
Ключові орієнтири для жителя і для того, хто шукає громаду вперше
Юнаківська громада — це не «порожнє місце на карті Сумщини». Це 15 населених пунктів із козацьким і слобідським корінням, цукровою історією Кияниці, класицистичною церквою 1806 року і чотирма округами, які війна розібрала на частини. Адміністративно громада жива. Фізично більшість сіл — зона руйнувань, евакуації й ризику.
Якщо ви з цієї громади, тримайте в одному місці три речі: статус ВПО, пакет на житло в «єВідновленні» і контакт соціальної служби ради. Якщо ви шукаєте родичів або хочете допомогти, перевіряйте не чутки в чатах, а рішення на офіційному сайті й публічні інтерв’ю голови громади: цифри там змінюються щокварталу, і різниця між «зареєстровані», «живуть у Сумах» і «залишилися в селі» принципова.
Повернення можливе лише туди, де буде розмінування і хоча б базова інфраструктура. Доти Юнаківська громада існує там, де існують її люди — переважно в Сумах — і там, де рада продовжує оформлювати те, без чого нове життя не починається: довідки, комісії, сертифікати й пам’ять про зруйновані двори.
