Сумське море — народна назва Косівщинського водосховища на річці Сумка, що лежить між селищем Степанівка, селом Косівщина і західною межею міста Суми. Це не океан і навіть не велике озеро: штучна водойма 1960-х років, яку колись планували як технічний резервуар хімкомбінату, а сум’яни швидко перетворили на місце риболовлі, прогулянок і літніх вечорів.
Офіційно дзеркало води оцінюють по-різному — від 132 гектарів у довідкових описах до близько 240 гектарів (2,4 км²) за пізнішими даними водників при зниженому рівні. Глибина здебільшого 1–4 метри, місцями менше. Три маленькі острівці площею від 100 до 500 квадратних метрів виглядають як крапки на карті, зате добре тримають у пам’яті тих, хто ловив тут щуку чи просто дивився на захід сонця з дамби.
Сьогодні «море» живе у двох вимірах одразу: як улюблена локація біля міста і як водойма з хронічним органічним забрудненням, спадщиною скидів, мілководдям і слабким наглядом за гідроспорудами. Нижче — як воно з’явилося, чому змінилося, чим відрізняється від Чеха та Блакитних озер і як провести день на березі без зайвих ризиків.
Де ховається «море» і звідки бере воду
Косівщинське водосховище стоїть на Сумці — правій притоці Псла, річці завдовжки близько 29 кілометрів із басейном близько 389 км². Сумка витікає поблизу Новосуханівки, проходить Степанівку й Косівщину, а після греблі вже міською ділянкою впадає в Псел недалеко від центру Сум. Саме ця річка, за однією з гідронімічних версій, дала назву місту: колись її звали Сумою.
Лівий берег «моря» дивиться на Степанівку, правий — на Косівщину. Координати акваторії близькі до 50°55′ пн. ш., 34°44′ сх. д. До водойми зручно під’їхати з боку вулиці Косівщинської; місцеві орієнтири роками називають зупинку «Польський городок» і маршрутне таксі №23. Від центру Сум це не далека експедиція, а коротка вилазка — і в цьому і принадність, і вразливість берега.
Сумка — рівнинна, з похилом близько 1,2 м/км і звивистим руслом. Ширина річки поза водосховищем часто лише кілька метрів, у зоні підпору розливається на десятки й сотні метрів. Притоки — Гуска, Ільма (Ільмень / Дальня Ільма), Сухоносівка, Стрілка та інші — несуть не лише воду, а й те, що потрапляє в них із селищ, городів і аварійних каналізаційних вузлів. Водосховище перерізає річку як штучне озеро: вище — сповільнений стік і накопичення, нижче — уже міська Сумка довжиною близько 5 км до Псла.
Цифри, які варто тримати поруч, а не в одній купі
Проєкт 1960-х і сучасний стан — різні речі. Нормальний підпірний рівень планували на відмітці 134,50 м, площу дзеркала — до 540 гектарів, об’єм — близько 14,1 млн м³, довжину акваторії — до 11 км при середній ширині близько 0,5 км. Після того як високий рівень підняв ґрунтові води й підтопив житло, воду знизили до горизонту мертвого об’єму 131,5 м. За оцінками водних служб повний об’єм тоді становив близько 4,1 млн м³, площа — близько 2,4 км².
Довідкові статті часто повторюють 132 гектари й глибину 1–4 м. Це не «помилка проти 240 га», а різні зрізи: інший рівень води, інша методика обліку, інший рік вимірювання. Для читача важливіше інше: водойма мілководна, добре прогрівається влітку і так само швидко реагує на скиди та посуху.
Як комбінат намалював море на карті Сумщини
Греблю на Сумці почали в січні 1964-го і закінчили 1965-го. Замовник — Сумський хімічний комбінат, нині відомий як «Сумихімпром». Мета була прозаїчна: технічна вода для виробництва і запас на маловодні роки. Планували навіть «підгодовувати» Псел 4–5 млн кубометрів, а загальний об’єм у популярних переказах округлювали до 11 млн м³. Частину хутора Велика Косівщина затопили, людей відселили — класичний радянський сценарій великої греблі на малій річці.
У квітні 1970 року водойму наповнили до проєктної позначки 134,5 м. Вода зайшла не лише в чашу водосховища, а й у життя правих берегів Сумки: підтоплення житла змусило швидко скинути рівень до 131,5 м. Відтоді «море» так і живе нижче задуму — широке на око, але вже не те штучне море, яке малювали інженери.
У 1970–80-х береги зазеленіли, з’явилися очерет, молюски-фільтратори, ондатра, ласка, горностай, зайці, водоплавні птахи. Риба трималася навіть у спеку й мороз: кисню давали водні рослини, воду чистили беззубка й перлівниця. Потім прийшла рибницька ідея 1988 року. Щоб легше виловлювати рибу, 1989-го рівень знизили майже вдвічі. Уздовж урізу води лежали мільйони загиблих молюсків — природний фільтр зник за один сезон. Наступного року воду спустили ще раз.
У 2006-му підприємство відмовилося від водойми для виробництва, і гідроспоруди передали в комунальну власність Сумської районної ради. «Безхазяйність» стала не метафорою, а режимом: дамбу перевіряють епізодично, мережі браконьєрів роками стоять у воді, а в 2009-му вандали відкривали спускові шлюзи, після чого обміліли і водосховище, і Сумка. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли люди приїжджали «на море», а заставали вузьку смугу каламуті й оголене дно біля звичних точок — рівень тоді падав не через посуху, а через чужі руки на затворах.
Чому вода цвіте і куди зникає глибина
Механізм тут не містичний. Сумка — мала річка з річним стоком порядку 36–37 млн м³. У басейні стоять ставки й водосховище сумарним об’ємом понад 22 млн м³: більше половини річного стоку зарегульовано. Вода довше стоїть, швидше прогрівається, гірше промивається. Органіка зі септиків, городів, аварійних КНС і зливової каналізації дає їжу бактеріям і водоростям. Хімічне й біохімічне споживання кисню росте — і водойма «задихається» ще до того, як око помітить плівку на поверхні.
У грудні 2025 року екологічна інспекція відібрала проби в Сумці, притоках і Косівщинському водосховищі. У самому водосховищі ХСК становило 48,6 мгО/дм³, БСК₅ — 4,6 мгО₂/дм³ при орієнтирах норм близько 30 і 3 відповідно. Мінеральні сполуки й нафтопродукти тоді не виходили за гранично допустимі концентрації; перевищення вказували саме на органіку. Найчистішою Сумка виглядала біля Степанівки, найбруднішою — в районі Центрального ринку Сум. У Гусці, Ільмі та Стрілці картина була подібна: органічне навантаження вище за норму, «хімія заводу» в пробах того циклу не домінувала.
Джерела бруду описували роками. Село Сад довго залишалося без нормального підключення до міської каналізації: стоки йшли в Ільму і далі в чашу водосховища. У Косівщині вигрібні ями приватного сектора й перевантажені насосні станції давали видимі струмки в бік води. Окремо згадували скиди протитуберкульозного диспансеру в Степанівці (застарілі фільтри 1975 року) і навіть відкрите зберігання агрохімії. У 2017-му санітарно-бактеріологічні дослідження фіксували багаторазове перевищення індексу коліфагів, хоча за окремими показниками ЛКП на виході з водосховища норма ще трималася.
Органічне забруднення в мілководному водосховищі працює як замкнене коло: водорості спалахують, відмирають, знову відбирають кисень, риба слабшає, а літній запах «болота» стає не погодою, а діагнозом.
До цього додається фізика чаші. Після зниження рівня мілини займають більшу частку площі. Сонце прогріває товщу швидше. Очерет і ряска закривають дзеркало. Донний випуск є, але без регулярного режиму промивки водосховище працює як відстійник, а не як жива річка. Саме тому розмови 2023 року про те, що «Сумське море може зникнути», стосувалися не казки про висохле дно за одну ніч, а повільного стирання водойми як екосистеми й рекреації.
Що можна робити на березі сьогодні
Купатися тут раніше було звичкою, зараз — ризиком без санітарного паспорта пляжу. У міських добірках «неофіційних пляжів» Косівщину згадують окремим рядком: колись популярне місце, нині купання не рекомендують або прямо забороняють. Офіційних зон масового відпочинку на цій акваторії місто не утримує. Для плавання сум’яни частіше обирають перевірені ділянки Псла, озеро Чеха чи Блакитні озера — і навіть там рішення про безпеку щосезону підтверджують лабораторією, а не звичкою.
Риболовля лишається головним легальним сенсом поїздки. У водоймі згадують коропа, дзеркального коропа, карася, білого амура, плітку, плоскирку, ляща, щуку, окуня, пічкура, йоржа, інколи раків. Любительський вилов — безоплатний у межах правил: вудки й спінінги, обмежена кількість гачків, добова норма (орієнтир — 3 кг плюс одна особина дозволеного розміру), заборона продажу улову. На водосховищах Сумщини весняно-літня нерестова заборона в 2026 році триває з 1 квітня по 10 червня включно. Окремо діють заборона на щуку з 15 лютого по 31 березня, заборона на раків із 1 грудня 2025-го по 30 червня 2026-го та охорона зимувальних ям з листопада до старту нересту.
За моїм досвідом кількох виїздів на берег найживіші точки — не «центр моря», а коси, виходи приток і межі очерету, де глибина змінюється різко. Фідер і поплавець працюють краще за спробу «простріляти» всю акваторію навмання. Зимова ловля теж відома місцевим, але тонкий лід на проточних ділянках біля греблі — окрема небезпека, не романтика.
Берег неоднорідний. Є ділянки з під’їздом, альтанками й мангалами приватного відпочинку, є глухі очеретяні стіни, є дамба як оглядовий майданчик. Три острови майже не використовують для висадки: вони малі, береги сирі, а потреба «залишити слід» лише шкодить гніздуванню. Сміття після пікніка тут видно довше, ніж у лісі: течія слабка, вітер прибиває пляшки до одного й того ж урізу.
Як Сумське море виглядає поруч з іншими водоймами міста
Суми стоять на Пслі, Сумці й Стрілці, тож «своє море» тут завжди порівнюють не з Чорним, а з Чехом і Блакитними озерами. Різниця не в поезії назв, а в походженні води, глибині й тому, чи є хоч якийсь контроль берега.
| Водойма | Походження і орієнтовний розмір | Глибина / характер води | Для чого їдуть |
|---|---|---|---|
| Сумське море (Косівщинське вдсх.) | Руслове водосховище на Сумці; 132–240 га залежно від рівня й обліку | 1–4 м, часто менше; органічне навантаження, цвітіння влітку | Риболовля, прогулянка дамбою; купання не рекомендують |
| Озеро Чеха | Стариця Псла + гідрокар’єр 1970-х; близько 34 га | До ~14 м; ближче до центру, береги заростають | Відпочинок біля міста, спостереження за птахами, обмежене купання за сезонними перевірками |
| Блакитні озера | Гідрокар’єри в заплаві Псла кінця 1960-х; близько 152 га | Холодна вода від джерел; без прямого промскиду, але берег під тиском | Пляж «дикого» типу, риболовля, нові зони відпочинку на кшталт Sunset Beach |
| Псел (студентський пляж та інші) | Жива середня річка, не стояче «море» | Проточна вода; якість змінюється ділянками | Купання на обстежених ділянках, сап, вейк, прогулянки |
Джерела даних таблиці: енциклопедичні статті про Косівщинське водосховище та річку Сумку; місцеві нариси порталу «Данкор» про сумські водойми; матеріали міських ЗМІ про пляжі та сезонні обстеження. Цифри площі для «моря» наведені як діапазон саме тому, що проєкт, зниження рівня й довідник розходяться.
Для початківця логіка проста: хочеться поплавати — не Косівщина. Хочеться тихої берегової риболовлі за чверть години від багатоповерхівок — саме вона. Досвідчений рибалка порівнює ще й «характер» дна: на водосховищі більше мулу й рослинності, на кар’єрних Блакитних — ями й ключі, на Пслі — струмінь і бровки.
Поширені міфи, які заважають і відпочинку, і порятунку водойми
Навколо Сумського моря накопичилося стільки переказів, що вони вже живуть окремо від гідрології. Нижче — не «думки», а розбір того, чому звичні фрази шкодять.
- «Це майже справжнє море, тож глибина скрізь безпечна». Ні. Метр-два біля берега різко змінюються ямами біля старої чаші й навпаки — протяжними мілинами. Після скидів дно змінюється за сезон.
- «Вода брудна, бо хімзавод досі її труїть». Водойму будував комбінат, але після 2006-го основний удар — побутова органіка, септики й аварійні КНС. Лабораторія 2025 року якраз вказала на органіку, а не на «заводську» мінералку чи нафтопродукти понад норму.
- «Якщо спустити воду, все промиється і стане як раніше». Саме так уже робили в 1989–1990-х: разом із рівнем загинув фільтр із молюсків. Різкий спрацювання на мілководді — шок для екосистеми, не лікування.
- «Купаються ж люди — отже, можна». Наявність компанії на березі не замінює санітарні показники. Кишкова мікрофлора не видно оку.
- «Браконьєрська сітка — це дрібниця проти стоків». Стоки б’ють по кисню й кормовій базі, сітки — по плідниках. Водойма отримує обидва удари одночасно.
- «Посадити рибу — і море оживе». Зариблення без очищення приток і режиму рівня дає короткий спалах улову, не стійку систему. Так уже обіцяли «завалити місто рибою» наприкінці 1980-х.
Окремий міф — нібито назва «море» — офіційний гідронім. У документах фігурує Косівщинське водосховище. «Море» тримається в розмові так само, як «Чешка» для озера Чеха: любов місцевих, не рядок у паспорті водного об’єкта.
Сезон на березі: коли їхати і що перевірити перед виходом
Весна тут пахне талою водою і забороною. Квітень–початок червня на водосховищі — час нересту, не трофейних селфі з сазаном. Літо дає найкращі заходи сонця і найгірше цвітіння: у липні–серпні мілководдя може вкритися плівкою, а вітер зганяє її до одного берега. Осінь часто найприємніша для прогулянки: менше комарів, стабільніший рівень після літніх злив, тихіші компанії. Зима приваблює мормишкою, але гребля, джерельні плями й тонкий лід біля скиду потребують тверезої оцінки, а не азарту.
Регіональна специфіка Сумщини — не морський бриз, а лісостеповий вітер над відкритою чашею. На дамбі холодно навіть у травні. Після злив Сумка каламутнішає швидко, бо басейн розораний і забудований. У посуху 2020-х мілководні водосховища області першими показують ребра дна: «море» не виняток.
Чек-лист перед поїздкою:
- Перевірити чинні заборони рибоохорони Сумщини: нерест, щука, раки, зимувальні ями.
- Подивитися свіжі знімки берега або коротко запитати в місцевих, чи не впав рівень після дощів чи навпаки після спеки.
- Не планувати купання як основну мету; для плавання обрати локацію з сезонним обстеженням води й дна.
- Узяти мішок під сміття: урн обмаль, течія не «віднесе в море».
- Оцінити під’їзд після дощу — ґрунтові спуски до урізу легко стають пасткою для авто.
- Дітям пояснити, що «острівці» — не пляж і не ігровий майданчик.
- Якщо збираєтесь на лід — мати запасний шлях до берега й не йти до скидів греблі.
Цей список виглядає побутово, але саме дрібниці відрізняють спокійний вечір від евакуації машини трактором або протоколу за сітку в нерест.
Коли кликати фахівців, а коли можна впоратися самим
Самотужки варто забрати сміття з берега, не мити авто біля води, не сипати в річку «трохи хімії від колорадського», полагодити власну вигрібну яму, повідомити рибоохорону про розставлені сітки. Гаряча лінія сумського рибоохоронного патруля публікується на сайті обласного управління агентства рибного господарства; для стоків і мертвої риби — держекоінспекція та місцева рада.
Фахівці потрібні там, де рука з мішком уже не дістає. Аварійний скид із КНС, стійкий запах каналізації, масовий мор риби, деформація греблі, самовільне відкриття затворів, будівництво в прибережній захисній смузі — це зона водників, екоінспекції, поліції та балансоутримувача гідроспоруд. Після 2006 року саме розмитий статус «чиє це море» гальмував ремонти: комбінат пішов, районна рада отримала об’єкт, а грошей на розчистку й каналізування Саду роками не вистачало.
Громадські ініціативи на кшталт спроб «врятувати Косівщинське водосховище» корисні як тиск і облік проблем, але не замінюють проєкт очисних, режим рівня й паспортизацію гідроспоруди. У 2021–2023 роках Степанівська рада рухала землевпорядкування під культурно-рекреаційне використання — щоб хоча б зупинити хаотичну забудову смуги. Це повільна робота, не суботник.
Короткі відповіді на запитання, які реально шукають
Чи можна купатися в Сумському морі? Як офіційний пляж водойма не працює. Через органічне забруднення, цвітіння й відсутність регулярного рятувального й лабораторного супроводу купання не рекомендують. Для плавання краще обирати ділянки з оголошеними сезонними перевірками.
Як доїхати з Сум? Найпростіший міський орієнтир — вулиця Косівщинська й зупинка біля «Польського городка», маршрут №23. Автомобілем — на західну околицю міста в бік Косівщини / Степанівки. Навігатор краще ставити на «Косівщинське водосховище», не на абстрактне «море».
Яка риба клює і чи платна ловля? Карась, короп, плітка, окунь, щука, лящ, амур — типові імена берега. Любительська риболовля в загальному користуванні безоплатна в межах правил і поза заборонами. Сітки, електролов і перевищення норми — уже не «місцева традиція», а порушення.
Чому його так називають, якщо це водосховище? Для міста без власного морського берега широка чаша на околиці в 1960–80-х справді виглядала морем. Назва закріпилася в побуті поруч з офіційним «Косівщинське водосховище» і рідшим «Косівщинське море».
Чи правда, що водойма зникне? Повністю «витерти з карти» її важко: Сумка все одно несе воду. Зникнути може якість — як місце відпочинку, як рибна водойма, як запас для маловоддя. Це вже відбувалося хвилями після 1989-го, 2009-го і в періоди аварійних стоків. Утримання рівня, каналізування приток і догляд за греблею вирішують більше, ніж нові народні назви.
Сумське море лишається тим рідкісним об’єктом, який місто може втратити не через відстань, а через звичку вважати велику калюжу біля хати вічною. Вода пам’ятає і греблю 1965-го, і сітки в очереті, і кожен кубометр неочищеного стоку — навіть коли з дамби знову здається, ніби перед тобою справжнє море.
