Хотінська громада — селищна територіальна громада Сумського району Сумської області з адміністративним центром у селищі Хотінь. Код КАТОТТГ — UA59080290000021284. До складу входять селище і тринадцять сіл, більшість яких лежить у вузькій смузі вздовж державного кордону. Голова громади — Микола Іванович Торяник.
До повномасштабного вторгнення тут жило близько п’яти-шести тисяч людей. Після 2022 року чисельність постійно зменшувалася: спочатку через виїзд сімей із дітьми, згодом — через обов’язкову й добровільну евакуацію з п’ятикілометрової зони. Станом на 2025–2026 роки більшість сіл спорожніла, а селищна рада працює з релокації в Сумах, зберігаючи юридичну присутність і соціальні послуги для своїх людей.
Ця територія — не лише «точка на мапі прикордоння». Хотінь згадується ще в пізньому середньовіччі, у XVIII–XIX століттях тут постав один із помітних класицистичних маєтків Слобожанщини, а в роки децентралізації громада стала самостійним суб’єктом місцевого самоврядування. Нижче — склад, історія, спадщина і те, як громада живе після майже суцільної евакуації.
Де лежить Хотінська громада і чому її плутають з іншою
Селище Хотінь стоїть приблизно за 20–25 кілометрів від Сум, на річці Олешня, біля траси в бік державного кордону. Відстань до Росії вимірюється одиницями кілометрів: сам центр громади — близько дев’яти-десяти кілометрів від лінії кордону, а більшість сіл потрапляє в п’ятикілометрову смугу. Саме географія визначила долю території після 2022 року сильніше, ніж будь-який бюджетний показник.
Назву часто плутають із Хотинською міською громадою Чернівецької області, центром якої є місто Хотин із відомою фортецею на Дністрі. Це різні адміністративні одиниці в різних областях, з різним складом і різним воєнним контекстом. Хотінська — Сумщина, слобідська історія, річка Олешня, прикордонні поля. Хотинська — Буковина, Дністер, туристична фортеця. Якщо шукаєте довідки про документи, гуманітарну допомогу чи старостат, перевіряйте область і код КАТОТТГ, а не лише співзвучну назву.
У відкритих даних площа громади подається по-різному: у довідкових статтях часто фігурує 176,55 км², на порталі децентралізації — 241,5 км². Різниця пояснюється методикою обліку угідь і межами після укрупнення, тому в офіційних зверненнях варто орієнтуватися на актуальну виписку, а не на одне число з пам’яті.
Як утворилася громада і хто нею керує
Хотінську селищну територіальну громаду утворено 12 вересня 2016 року об’єднанням Хотінської селищної ради з Кіндратівською та Олексіївською сільськими радами тодішнього Сумського району. Після адміністративної реформи 19 липня 2020 року, коли старий район ліквідували, громада увійшла до нового Сумського району. Юридична адреса селищної ради — селище Хотінь, вулиця Соборна, 45. ЄДРПОУ органу — 04390185.
Офіційний сайт громади — домен hotin-gromada.gov.ua. Там публікують рішення ради, повідомлення для мешканців і некрологи загиблих земляків. Після руйнувань адміністративних приміщень і виїзду людей виконавчі органи продовжили роботу з тимчасової бази в Сумах. Це не «символічна вивіска»: реєстрація актів цивільного стану, соціальний супровід, взаємодія з військовими адміністраціями і гуманітарними штабами потребують живого апарату навіть тоді, коли на вулицях сіл уже немає школярів.
До війни власні надходження громади вимірювалися десятками мільйонів гривень. У публічному інтерв’ю початку 2025 року голова говорив про бюджет близько 38 мільйонів і втрату приблизно 10 мільйонів власних доходів за 2024 рік — фактично чверть ресурсу. Землі в п’ятикілометровій зоні не засіювали, транспортне сполучення рвалося, бізнес згортався. Цифри змінюються щосезону, але логіка одна: податкова база стискається разом із присутністю людей.
Які населені пункти входять до складу
До Хотінської громади входять одне селище і тринадцять сіл. Нижче — повний перелік за відкритими реєстрами. Назви сіл збережено в офіційній транскрипції; окремі з них у побуті ще фігурують під старими радянськими найменуваннями, які з 2024 року змінювали.
| Населений пункт | Статус | Примітка щодо розташування |
|---|---|---|
| Хотінь | селище, центр | близько 9–10 км від кордону |
| Писарівка | село | сусіднє з центром, також ближче до 10-км смуги |
| Андріївка | село | прикордонна зона; у 2025 році згадувалася в повідомленнях про бойові дії |
| Біловоди | село | 5-км зона |
| Веселівка | село | 5-км зона |
| Водолаги | село | 5-км зона |
| Володимирівка | село | 5-км зона |
| Журавка | село | один із перших напрямків загострення |
| Кіндратівка | село | 5-км зона |
| Костянтинівка | село | 5-км зона |
| Новокостянтинівка | село | раніше фігурувало як Перше Травня |
| Новомиколаївка | село | 5-км зона |
| Олексіївка | село | 5-км зона |
| Степне | село | 5-км зона |
Дані про склад населених пунктів узгоджуються між довідковими сторінками Вікіпедії та карткою громади на порталі decentralization.gov.ua. Станом на травень 2025 року з чотирнадцяти пунктів з відносно можливим (і ризикованим) заїздом згадували лише два; з дванадцяти сіл людей вивезли, і голова громади називав їх уже «мертвими селами».
Історія Хотіні: від літописної згадки до слобідського містечка
Перша писемна згадка пов’язана зі «Списком руських міст, далеких і ближніх» кінця XIV століття: там фігурує Хотѣнь на Пьслѣ. Давнє поселення знищили татарські набіги XV–XVI століть. Сліди городища шукають на правому березі Олешні. Нове життя місцевість отримала 1689 року, коли сумський полковник Герасим Кондратьєв — той самий, чиє ім’я стоїть біля заснування Сум, — поставив двір, млин і церкву біля криниці Хочуні, за дві версти на південь від Ромоданівського шляху.
У XVIII столітті Хотінь була власністю роду Кондратьєвих, входила до Стецьківської сотні Сумського полку, згодом — до Сумського повіту Харківської губернії й стала волосним центром. За переписом 1732 року тут рахували 115 дворів і 791 жителя, майже всі — піддані. У 1864 році слобода мала 1778 мешканців і 287 дворів, церкву й ярмарок. На 1914 рік населення волості зросло до 4339 осіб. Цифри ці — не «статистика заради статистики»: вони показують, що Хотінь довго була місцевим вузлом, а не випадковим хутором біля кордону.
У радянський час селище кілька разів змінювало адміністративну «вагу»: у 1923-му стало центром району Сумського округу, потім входило до Білопільського району, з 1935-го знову було райцентром до 1963-го. Нацистська окупація тривала з 17 жовтня 1941-го до 2 вересня 1943-го. Діяли партизанський загін і молодіжне підпілля. Після війни відновили колгосп, у 1951-му відкрили районну лікарню, у 1959-му завершили електрифікацію, з’явилися будинок культури і професійне училище сільськогосподарського профілю. До 2024 року Хотінь мала статус селища міського типу; після зміни класифікації населених пунктів стала селищем.
Садиба Комбурлея, парк і те, що лишилося від палацу
На зламі XVIII–XIX століть маєток перейшов до правнучки полковника Ганни Кондратьєвої та її чоловіка, таємного радника Михайла Комбурлея. На їхнє замовлення постав класицистичний палац із двома фасадами — парадним і садовим — та парком. У мистецтвознавчій літературі ансамбль порівнювали з петербурзькими роботами Джакомо Кваренгі; документальне підтвердження проєкту знайшов у 1930-х роках дослідник Герман Грімм за кресленнями зі Строганівського зібрання. У палаці бували Василь Каразін, Сергій Волконський, Денис Давидов. Будівля мала десятки кімнат і вважалася однією з найкращих садиб Слобожанщини.
Головний корпус згорів 1918 року. До нашого часу дійшли два флігелі, які пізніше використовувала місцева школа. Станом на останні мирні роки вони стояли занедбаними й потребували реставрації. Парк — окрема пам’ять громади: алеї, рельєф, старі дерева тримали контур маєтку навіть тоді, коли палацової «коробки» вже не було. Для мешканців це не абстрактна «архітектурна пам’ятка національного значення», а двір дитинства, фото на випускний, стежка до річки.
У другій половині XIX століття маєток належав графу Павлу Строганову, 1916-го його придбав Микола Лещинський, власник сусідньої Кияниці. Після революції й пожежі історія садиби обірвалася на напівзруйнованих крилах. В умовах прикордонної війни 2020-х років шанси на повноцінну реставрацію відкладено. Але фіксувати, що саме тут стояло, варто вже зараз: без адресного опису флігелі легко зникнуть із культурної мапи області разом із порожніми вулицями.
Як громада жила до великої війни
На 1 січня 2022 року в селищі Хотінь офіційно рахували 2290 жителів. По громаді в цілому довідники 2018 року давали 5526 осіб, окремі місцеві розрахунки на початок 2022-го — близько 5900. Густота була невисокою: поля, садиби, кілька сіл із кількома сотнями дворів. Економіка трималася на сільському господарстві, бюджетній сфері, невеликій торгівлі й маятниковій зайнятості в Сумах. Молодь і раніше виїжджала, народжуваність падала ще до обстрілів.
Інфраструктура типова для спроможної, але невеликої селищної громади: школа й дитсадки, амбулаторія, будинок культури, мережа старост, комунальне господарство. Лікарка загальної практики в публічних матеріалах 2024 року згадувала, що раніше на рік народжувалося 22–24 дитини, а за рік війни — дві. Це не «демографічний тренд у презентації», а порожні класи й зачинені групи.
Хотінь ніколи не була туристичним магнітом рівня буковинського Хотина. Сюди їхали свої: на ярмарок у XIX столітті, на роботу в радгосп у XX, на дачі й городи вже в незалежній Україні. Сила місця була в щільності родинних зв’язків. Коли 2024–2025 року люди роз’їхалися по Сумах, області й далі, громада не розчинилась у статистиці ВПО лише тому, що ці зв’язки не обнулилися разом із пропискою.
Прикордоння у 2022–2026 роках
Майже 80 відсотків населених пунктів громади лежать у п’ятикілометровій зоні. З перших місяців великої війни територія потрапляла під обстріли. У довідкових хроніках зафіксовані удари ще 29 квітня 2022 року, далі — артилерія і керовані авіабомби 2024-го. Після початку боїв на суміжному курському напрямку влітку 2024-го тиск на північ Сумщини зріс. У публічних розмовах голова громади прямо казав: 2024-й видався важчим за попередні воєнні роки.
30 квітня 2024-го мешканцям п’ятикілометрової смуги оголосили про необхідність тимчасово виїхати. 1 травня виїхали перші десятки людей; далі хвилі евакуації наростали. На кінець 2024 — початок 2025 року голова оцінював присутність приблизно в тисячу осіб: близько 700 у Хотіні, 200–230 у Писарівці, десятки в Кіндратівці й Олексіївці, двоє дітей на всю громаду. До літа–осені 2025-го картина стала жорсткішою. У жовтневому інтерв’ю 2025 року йшлося про майже стовідсоткові руйнування в більшості сіл, крім Хотіні та Писарівки, де відсоток пошкоджень оцінювали орієнтовно в 40–50.
Лінія фронту на цій ділянці змінювалася. У червні 2025-го з’являлися повідомлення про повернення контролю над Андріївкою і водночас про часткову або повну присутність російських підрозділів у низці інших сіл громади. Будь-яка «карта на сьогодні» старіє за тижні, тому для безпеки людей орієнтир один: офіційні попередження обласної військової адміністрації, а не чутки в чатах.
Окремо варто сказати про працю. Поля в зоні обстрілу не обробляли, ферми й склади руйнувалися, маршрутки не ходили. Люди, які на денний світ ще заїжджали по гуманітарну допомогу, вечеряти поверталися в Суми. Громада як спільнота існувала вже не на вулиці Соборній, а в списках евакуйованих, у чергах соцзахисту і в поминальних повідомленнях на сайті ради.
Як місцева влада працює після виїзду людей
Повна або майже повна евакуація не означає ліквідації громади як юридичної особи. Селищна рада, виконавчий комітет і комунальні установи перенесли роботу до Сум. Центр надання соціальних послуг продовжує супроводжувати літніх людей, осіб з інвалідністю і родини в складних обставинах. Це рутинна, малопомітна робота: довідки, допомога, поховання, статус ВПО, комунікація з військовими частинами щодо загиблих земляків.
У матеріалах Асоціації прифронтових міст і громад голова наголошував на збереженні керованості навіть за щоденних обстрілів, атак дронів і диверсій. Формулювання сухе, за ним — конкретні речі: хто підписує рішення, хто везе хліб, хто фіксує руйнування для майбутніх компенсацій, хто тримає реєстр дітей. Без цього розпорошені мешканці перетворюються на натовп без адреси.
Для людини, яка виїхала, практичний порядок такий. Документи громади шукайте через офіційний сайт і оголошені в Сумах приймальні години. Питання соціальних виплат і статусу ВПО закривають органи соціального захисту за фактичним місцем проживання, але довідки з місця реєстрації часто все одно потрібні «звідти». Земельні й майнові справи, особливо щодо зруйнованого житла, варто фіксувати фото- й актовими матеріалами якомога раніше: після розмінування й повернення контролю саме ці папери стануть основою відшкодування.
Цікаві факти
- Назву селища виводять і від літописного «Хотѣнь на Пьслѣ», і від криниці Хочуні, біля якої 1689 року Кондратьєв поставив двір. Обидві версії живуть паралельно, і жодна не скасовує іншу.
- Авторство хотінського палацу довго залишалося гіпотезою мистецтвознавця Григорія Лукомського, який 1914 року порівняв будівлю зі Смольним і Маріїнською лікарнею. Підтвердження кресленнями з’явилося лише в 1930-х.
- Хотінь кілька разів була районним центром — у 1920-х і знову в 1935–1963 роках. Сьогодні це легко забути, дивлячись на порожні вулиці, але адміністративна пам’ять території глибша за формат «прикордонне селище».
- До війни в амбулаторії громади на обліку були сотні дітей. Узимку 2024–2025 року голова казав про двох дітей, які ще залишалися на території.
- Новокостянтинівка в побуті довго лишалася «Першим Травня». Перейменування 2024 року співпало з періодом, коли в селі вже майже не було постійних мешканців.
- Офіційний девіз на сайті ради звучить так: «Зберігаючи традиції — рухаємося до нового». Після 2022-го ці слова читаються інакше, ніж у 2017-му, але сторінка досі жива.
Практичні орієнтири для мешканців і тих, хто шукає рідних
Контактний контур громади історично такий: селище Хотінь, вул. Соборна, 45, індекс 42320, код 0542. Телефони приймальні, які роками публікували на сайті, варто перевіряти в свіжих оголошеннях: після релокації номери й години змінюються. Електронні скриньки, що фігурували у відкритих довідниках, — xotin@ukr.net та службова пошта за ЄДРПОУ. Для перевірених новин дивіться сайт громади й офіційні зведення Сумської обласної військової адміністрації, а не пересилання з анонімних каналів.
| Період | Орієнтовна чисельність | Що змінилось |
|---|---|---|
| 2018 | 5526 осіб по громаді | перші роки після об’єднання рад |
| 01.01.2022 | 2290 у Хотіні; громада ≈ 5,9 тис. | остання мирна офіційна точка відліку |
| кінець 2024 — початок 2025 | близько 1 тис. на території | оцінка голови: Хотінь ≈ 700, Писарівка ≈ 200–230 |
| травень–жовтень 2025 | постійне населення в більшості сіл відсутнє | 12 із 14 пунктів названі знелюдненими |
Цифри 2024–2026 років — це оцінки з інтерв’ю та ситуативні підрахунки, не повноцінний перепис. Портал decentralization.gov.ua в різні моменти показував і кілька тисяч, і близько 1,3 тисячі: база не встигає за евакуацією. Для гуманітарних штабів і волонтерів надійніше питати актуальний список у самій раді, ніж копіювати стару картку громади.
Якщо збираєтеся документувати зруйноване житло, зберігайте кадастровий номер, фото до і після, свідчення сусідів, акти від ДСНС чи військової адміністрації. Після повернення території саме ця папка вирішить, чи родина отримає компенсацію, чи загубиться між «немає доступу» і «немає підтвердження». У нашій практиці роботи з відкритими реєстрами прифронтових громад найбільше збоїв дають саме відсутні первинні акти, а не брак політичної волі.
Хотінська громада сьогодні існує у двох шарах одночасно. Один — порожні вулиці, вибиті школи, поля, які другий рік поспіль не бачать сівалки. Другий — люди з тими самими прізвищами в сумських гуртожитках, у чергах ЦНАП і на сайті ради, де досі викладають імена загиблих односельців. Поки цей другий шар живий, громада не стає лише рядком у класифікаторі КАТОТТГ. І саме він, а не площа в квадратних кілометрах, вирішить, чи повернеться Хотінь як місце, чи залишиться назвою на старих картах Слобожанщини.
