Олег Вікторович Ширяєв — майор Збройних сил України, Герой України з 30 вересня 2024 року, командир 225-го окремого штурмового полку з позивним «Сірко». Народився 28 вересня 1986 року в селищі Місцево Московської області, виріс на Харківщині, пройшов шлях від банківського економіста й активіста «Східного корпусу» до командира штурмового полку, який воював під Харковом, Бахмутом, Авдіївкою, Часовим Яром і в Курській області.
Його біографія складається з різких поворотів: строкова служба в Повітряних силах, рота поліції особливого призначення в 2014–2015 роках, розрив із правим середовищем, короткий союз із рухом Іллі Киви, кримінальна справа про рейдерство, добровольчий вступ до тероборони у березні 2022-го й стрімке офіцерське зростання. Станом на 2026 рік він залишається однією з найпомітніших і водночас найсуперечливіших фігур штурмових військ.
Для читача-початківця достатньо короткої формули: Ширяєв — харківський ветеран двох етапів війни, повний кавалер ордена Богдана Хмельницького і командир підрозділу, який у серпні 2024-го одним із перших прорвав російський кордон на Курщині. Для уважнішого погляду потрібна вся дуга — від Люботина до полкового штабу.
Дитинство, Харків і банківська робота
Родина переїхала в Україну невдовзі після народження сина. Шкільні роки минули в Люботині: у 2003-му Олег закінчив загальноосвітню школу № 4 і вступив до Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця на факультет обліку й аудиту. У 2008 році отримав диплом за спеціальністю «Контроль і ревізія». Паралельно займався боротьбою, боксом, карате й самбо, виступав за університетську збірну.
З 2007-го він уже був членом організації «Патріот України». Того ж року почав працювати економістом у державному Ощадбанку. У 2008–2009 роках пройшов строкову службу в Повітряних силах ЗСУ командиром відділення. Після демобілізації керував відділенням харківської філії Укрексімбанку, а в 2012–2014-му був регіональним керівником комерційного банку «Аксіома».
Цей цивільний шар біографії важливий не як «декор». Людина з банківським досвідом і спортивною дисципліною пізніше будувала підрозділ жорсткими правилами обліку, підготовки й підпорядкування. Саме тут формувався характер, який на фронті називають або «залізним», або «надмірно жорстоким» — залежно від того, хто розповідає.
Східний корпус, Широкине і розрив із правими
Весна 2014 року в Харкові була гарячою: антимайдан, спроби розхитати область, вуличні сутички. Разом з однодумцями Ширяєв стояв біля витоків громадського руху «Східний корпус». Девіз організації — «Рабів до раю не пускають!» — пізніше перейшов і до 225-го полку. Рух займався протидією сепаратизму, військовою підготовкою й охороною порядку.
У листопаді 2014-го МВС запропонувало оформити добровольців як роту поліції особливого призначення. 8 листопада Ширяєва призначили командиром РПСМОП «Східний корпус» у званні капітана міліції. У лютому 2015-го підрозділ відбув у зону АТО й воював за Широкине. Влітку того ж року бійці тримали позиції біля Гранітного. 10 жовтня 2015-го президент нагородив його медаллю «За військову службу Україні». Міністр Арсен Аваков вручив нагородну зброю.
Після демобілізації з поліції він лишився в правому середовищі: у 2016–2017 роках очолював харківський осередок партії «Національний корпус». Потім стався публічний розрив з «азовським» крилом. У 2018-му Ширяєва затримали в справі про рейдерське захоплення елеватора в селі Занки на Харківщині; пізніше він вийшов під заставу. У серпні 2020-го він сам оголосив, що став всеукраїнським куратором руху «Патріоти — за життя», пов’язаного з тодішнім нардепом від ОПЗЖ Іллею Кивою. Цей епізод досі залишається найгострішим політичним вузлом його біографії: частина патріотичного середовища вважає його зрадою, сам Ширяєв тоді пояснював крок втомою від «кишенькових патріотів».
Від стрільця тероборони до комбата
2 березня 2022 року він прийшов до військової частини, 8 березня вже був у строю. Почав стрільцем 228-го батальйону 127-ї окремої бригади територіальної оборони Харкова, швидко склав атестацію на офіцера й став командиром роти. Підрозділ тримав ділянку біля Питомника, брав участь у слобожанському контрнаступі восени 2022-го. 24 травня 2022 року лейтенанта нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У лютому 2023-го Ширяєва призначили командиром 225-го батальйону 127-ї бригади ТрО. У березні батальйон пішов під Бахмут проти «Вагнера», а в липні за результати на цьому напрямку його вивели зі складу тероборони в Сухопутні війська й перетворили на 225-й окремий штурмовий батальйон.
Далі була Макіївка на Луганщині (вересень–листопад 2023), бої під Горлівкою, Авдіївка, Часів Яр. 24 червня 2023-го він отримав орден Богдана Хмельницького III ступеня. У 2024-му закінчив Національну академію Національної гвардії України з кваліфікацією офіцера оперативного рівня. 28 червня 2024-го Президент нагородив його орденом Данила Галицького.
Курськ, полк і бойовий почерк 225 ОШП
У серпні 2024 року 225-й штурмовий батальйон увійшов у Курську область. За свідченнями самого командира та відкритих зведень, за перші дві доби підрозділ подолав ешелоноване мінування й просунувся майже на 30 кілометрів від кордону. 30 вересня 2024 року указом № 669/2024 капітану Ширяєву присвоїли звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» — формулювання стандартне: особиста мужність і героїзм у захисті суверенітету.
4 лютого 2025 року батальйон переформували в 225-й окремий штурмовий полк, командиром призначили Ширяєва. Уже в лютому полк фіксував бої з військовими КНДР на Курщині. У червні 2025-го підрозділ брав участь у боях на Сумщині, зокрема в звільненні села Андріївка. Пізніше полк з’являвся на запорізькому напрямку біля Гуляйполя. 10 вересня 2026 року 225 ОШП перейшов в оперативне підпорядкування 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ, залишаючись частиною Сухопутних військ.
Бойовий почерк, який Ширяєв описує в інтерв’ю 2025–2026 років, тримається на кількох тезах. Бити треба не лише по далеких штабах, а по тактичних командирах і операторах дронів у ближньому тилу. Важка далекобійна зброя має працювати ближче до переднього краю. Підготовка штурмовика — це дисципліна, вибір фаху всередині частини й жорсткий контроль груп на місцевості. Позивний «Сірко» він узяв після того, як у 2017-му доклався до відкриття пам’ятника кошовому Івану Сірку в Харкові.
| Нагорода | Дата | Статус / контекст |
|---|---|---|
| Медаль «За військову службу Україні» | 10 жовтня 2015 | АТО, рота «Східний корпус» |
| Орден «За мужність» III ступеня | 24 травня 2022 | Оборона Харківщини |
| Орден Богдана Хмельницького III, II і I ступенів | 24.06.2023; 07.05.2025; 29.07.2025 | Повний кавалер ордена |
| Орден Данила Галицького | 28 червня 2024 | Командування штурмовим батальйоном |
| Герой України, орден «Золота Зірка» | 30 вересня 2024, указ № 669/2024 | На момент указу — капітан |
Дані про нагороди звіряються з енциклопедичною статтею на esu.com.ua та текстами президентських указів на president.gov.ua.
Що каже сам командир про війну
У коментарях 2025–2026 років Ширяєв повторює одну стратегічну думку: знищення командувача армії за дві тисячі кілометрів слабко змінює життя штурмової роти, натомість удар по пілотах дронів у ближніх бліндажах може зламати темп атаки. Він наполягає на переміщенні ATACMS, Storm Shadow і HIMARS ближче до лінії зіткнення. Окремо попереджає, що війна в Україні стала полігоном для армій КНДР і, за його оцінкою, розвідки Китаю.
На питання про мир відповідає формулою сильної армії, військової промисловості й гарантій союзників. Переговорну позицію, каже, тримає не риторика, а результат на полі бою. Такий тон — не романтичний героїзм, а мова командира, який звик рахувати втрати, боєкомплекти й хвилини вікна між дронами.
| Період | Формування | Напрямок | Роль Ширяєва |
|---|---|---|---|
| 2014–2015 | РПСМОП «Східний корпус» | Широкине, Гранітне | Командир роти, капітан міліції |
| 03.2022–01.2023 | 228 батальйон 127 ОБрТрО | Харків, Питомник, контрнаступ | Від стрільця до командира роти |
| 02.2023–02.2025 | 225 ОШБ | Бахмут, Макіївка, Авдіївка, Часів Яр, Курськ | Командир батальйону |
| З 04.02.2025 | 225 ОШП | Курськ, Сумщина, Гуляйполе | Командир полку, майор |
Хронологія зведена за відкритими військовими довідками й енциклопедичними записами; окремі цифри втрат противника, які публікує сам полк, варто сприймати як відомчу статистику, а не незалежний аудит.
Суперечки, дисципліна і ціна штурмової слави
Біографія Олега Ширяєва не розкладається в ікону. Справа про елеватор у Занках, публічний союз із Кивою, конфлікт із «Національним корпусом» і пізніші журналістські розслідування про методи дисципліни в 225 ОШП — усе це частина тієї ж історії. Улітку 2026-го військові в медіа розповідали про побиття, прив’язування до дерев і погрози вогнем по тих, хто полишає позиції. Командир визнав окремі порушення дисципліни, заявив про внутрішнє розслідування й передачу причетних до Військової служби правопорядку. Чи була система, чи серія інцидентів — питання, яке ще мають закрити перевірки, а не заголовки.
Штурмовий полк живе в зоні, де межа між жорстким командуванням і злочином тонка, як дріт над траншеєю. Ефективність на Бахмуті й Курщині не скасовує обов’язку держави перевіряти, як саме ця ефективність здобувається.
Окремий пласт — російська пропаганда, яка малює його «карателем» і «нацистом», і дзеркальна спокуса української публіцистики бачити лише «Сірка з Золотою Зіркою». Між цими двома плакатами стоїть конкретна людина: народжений у РРФСР українець за вибором, економіст, спортсмен, колишній поліцейський командир, ветеран АТО, комбат і комполку. Одружений, має доньку. Почесний громадянин Харківської області.
Як читати цю постать сьогодні
Олег Ширяєв цікавий не тому, що вписується в зручний шаблон. Він цікавий тим, що українська війна витягла на поверхню складні біографії східних областей: люди з правим минулим, банківським дипломом, сумнівними політичними зигзагами й реальною кров’ю на передньому краї опиняються в одній шинелі. 225-й полк — його головний інструмент і головне дзеркало. Девіз «Рабів до раю не пускають» звучить красиво на шевроні й жорстко в бліндажі.
Для початківця ключ простий: шукайте дати указів, номери частин і місця боїв, а не меми. Для досвідченого читача варто тримати поруч три лінії — бойову, політичну й дисциплінарну — і не давати жодній з них зжерти інші дві. Історія командира «Сірка» ще не закрита: полк воює, перевірки тривають, а сам він лишається в строю як майор і Герой України.