Білосніжні крейдяні пагорби в Могриці здіймаються над правим берегом Псла, наче застигла хвиля давнього моря, що відступило мільйони років тому. Ці схили поєднують геологічну спадщину крейдового періоду, сліди давніх поселень і відкритий простір, який приваблює мандрівників своїми космічними пейзажами.
Місце відоме ландшафтним заказником місцевого значення площею 15,2 гектара, залишками промислового кар’єру, де колись видобували крейду, та традицією ленд-арту. Тут збереглися кальцієфільні рослинні комплекси, палеонтологічні знахідки на кшталт белемнітів і сліди сіверянських городищ.
Відвідування вимагає уваги через прикордонне розташування села — приблизно за шість кілометрів від державного кордону. Пагорби пропонують рідкісне поєднання степових балок, прозорої річки та білої породи, що формувалася в теплому мілководному басейні верхньої крейди.
Геологія крейдяних пагорбів і сліди давнього моря
Крейдяні пагорби в Могриці складаються переважно з білої писальної крейди верхньокрейдового віку. Ця порода утворилася на дні теплого, неглибокого моря, яке вкривало значну частину Східноєвропейської платформи в пізньому крейдовому періоді — приблизно від 100 до 66 мільйонів років тому. Основу матеріалу становили мікроскопічні скелети планктону, зокрема кокколітофорид, разом із залишками інших морських організмів.
У відслоненнях і колишньому кар’єрі трапляються ростри белемнітів — вимерлих головоногих молюсків, схожих на сучасних кальмарів. Місцеві називають їх «чортовими пальчиками». Ці знахідки допомагають датувати породи: у районі фіксують форми, характерні для маастрихтського ярусу. Потужність крейдових відкладів у Сумській області місцями сягає сотень метрів, хоча на поверхню вони виходять фрагментарно завдяки ерозії та колишній розробці.
Самі пагорби й балки частково сформувалися під впливом льодовикових процесів і подальшого розмиву. Білий колір контрастує з зеленими степовими схилами навіть улітку, а з висоти відкривається панорама на десятки кілометрів — звивистий Псел, заплавні луки та поля. Кар’єр, що примикає до заказника з півдня, зберіг сліди промислової діяльності: залишки споруд для сушіння крейди нагадують про радянський період видобутку.
У крейдяних відкладах Могриці можна знайти не лише белемнітів, а й мушлі двостулкових молюсків, залишки морських їжаків чи брахіопод — свідчення багатства давнього моря.
Історичні шари: від городищ сіверян до сучасного села
Поруч із крейдяними пагорбами розташоване Могрицьке городище — залишки поселення сіверян VIII–X (а за деякими знахідками — до XIII) століть. Археологи фіксували кераміку роменсько-борщівської культури та гончарні вироби пізніших періодів. Раніше тут існували й скіфські пам’ятки, частина яких постраждала під час розробки кар’єру в XIX столітті. Знайдений залізний меч III–V століть нині зберігається в Сумському обласному краєзнавчому музеї.
Село Могриця засноване 1672 року. Воно лежить на правому березі Псла, на середній висоті близько 152 метрів над рівнем моря. У XVIII–XIX століттях слобода належала князям Голіциним і входила до різних адміністративних одиниць Слобідської України. Поблизу збереглися курганні могильники та сліди переправ через річку, що колись були частиною торгових шляхів.
За радянських часів кар’єр активно розробляли, а після 1990-х видобуток згас. Місце поступово стало привабливим для зеленого туризму: сім’ї приїздили з наметами, купалися в прозорій річці (місцями дно видно чітко, а вода місцями міловата) і фотографувалися на тлі білих схилів, які навіть з космосу виглядають яскравою плямою. У 1995 році ландшафтний заказник отримав офіційний статус для збереження крутосхилів із степовою рослинністю.
Археологічні знахідки та їхнє значення
Дослідження городища проводили відомі археологи, зокрема Іван Ляпушкін і Михайло Кучера. Площа пам’ятки сягала понад ста десятин, із ровом і залишками укріплень. Філарет Гумілевський описував курган висотою близько 36 сажнів. Ці шари нагадують, що ландшафт слугував людям і до появи сучасного села — як оборонний пункт і місце життя на межі лісостепу.
Могрицький заказник: флора, фауна та охорона
Могрицький ландшафтний заказник місцевого значення створено розпорядженням голови облдержадміністрації від 14 грудня 1995 року № 237. Площа — 15,2 гектара, він перебуває у віданні Могрицької сільської ради. Мета — зберегти мальовничі крутосхили правого корінного берега Псла з балками, порослими степовою рослинністю ксерофітного кальцієфільного типу.
Серед рослин є види з Червоної книги України (пирій ковилолистий, коручка чемерниковидна) та обласного червоного списку (анемона лісова, різні види льону, сон широколистий, сонцецвіт звичайний). Фіксують угруповання Зеленої книги України — формації латаття білого та глечиків жовтих. Тваринний світ включає мідянку, жука-оленя, сколію-гіганта, мнемозину, махаона, орла-карлика, тушканчика великого (Червона книга України), а також деркача та інших представників європейських списків.
Поблизу розташований ботанічний заказник загальнодержавного значення «Банний Яр» зі старим лісом, де ростуть реліктові лунарія та папороть страусине перо. Основні породи — дуб, клен, граб, липа. Поєднання крейдяних відслонень, степу й заплави створює мікроклімат, що підтримує цю різноманітність. З півночі до заказника примикає курган-городище, а з півдня — кар’єр.
| Аспект | Характеристика | Примітки |
|---|---|---|
| Площа заказника | 15,2 га | Місцевого значення, з 1995 р. |
| Ключові рослини | Кальцієфільні степові види, Червона книга | Пирій ковилолистий, коручка та ін. |
| Геологічний вік крейди | Верхня крейда (маастрихт тощо) | Белемніти як керівні форми |
| Близькість до кордону | ~6 км | Впливає на доступність |
Дані зібрані з описів природно-заповідного фонду Сумської області та геологічних оглядів регіону. Таблиця допомагає швидко порівняти основні риси місця перед плануванням візиту.
Ленд-арт і мистецьке життя пагорбів
З 1997 року крейдяні пагорби в Могриці стали простором для міжнародного ленд-арт симпозіуму «Простір покордоння». Засновниця Ганна Гідора разом із колегами створила лабораторію під відкритим небом, де художники працювали з ландшафтом без інституційних обмежень. Митці використовували крейду, глину, чорнозем, пісок, дерево та воду, створюючи об’єкти, що часто розчинялися під впливом ерозії й погоди.
Серед відомих робіт — «Крейдяний час» Петра Бевзи та Олексія Литвиненка (2002), різноманітні інсталяції на плато та в балках. Симпозіум збирав учасників з України та інших країн, проводив воркшопи, лекції й кемпінги. До 2021 року захід регулярно відбувався щоліта; звітні проєкти показували в музеях і галереях Сум, Харкова, Києва, Львова та за кордоном. Близькість до кордону після 2022 року обмежила можливість збиратися на місці, тож спільнота шукає нові форми збереження пам’яті про цей простір.
Ленд-арт підкреслює тимчасовість і діалог із природою: об’єкти живуть недовго, але залишають сліди в фотографіях і спогадах. Місцеві мешканці іноді жартували про «яму», з якої все почалося, а художники бачили в пагорбах ідеальну лабораторію — «маленький штат Вірджинія», де пахне вічністю.
Цікаві факти про крейдяні пагорби
- Білі схили добре видно навіть на космічних знімках — контраст із зеленими полями робить їх помітними з орбіти.
- У народній уяві місце пов’язували з зібраннями на Івана Купала серед ярів і курганів.
- Белемніти («чортові пальчики») можна знайти, покопавшись у відкладах, але більшість відвідувачів просто милується краєвидами.
- Вода в Пслі біля села місцями прозора настільки, що видно дно, а біля берегів трапляються мілові ділянки.
- Запасів білої крейди в Сумській області загалом десятки мільйонів кубометрів, і якість сировини висока (карбонат кальцію часто понад 90 %).
Ці деталі підкреслюють унікальність локації, яка поєднує наукову цінність, естетику та культурний шар.
Як планувати відвідування в сучасних умовах
Крейдяні пагорби в Могриці доступні для пішохідних прогулянок і фотографії, проте через прикордонне положення (близько 6 км до кордону) варто перевіряти актуальну ситуацію. До повномасштабного вторгнення населення села становило кількасот осіб (за даними близько 765), а наприкінці 2024 року лишалося приблизно півтори сотні — переважно старші люди. Місце зазнавало обстрілів, тому безпека залишається пріоритетом.
Дістатися можна автобусом зі Сум до села, далі пішки близько 1–1,5 км на схід до кар’єру та заказника. Дороги ґрунтові, у дощ можуть бути складними. Найкращий час — суха погода навесні чи восени, коли контрасти кольорів особливо виразні. Влітку річка приваблює для купання, але місця для наметів колись були популярні й вимагали обережності через обриви.
- Перевірте актуальні рекомендації щодо перебування в прикордонній смузі та наявність необхідних документів.
- Візьміть воду, зручне взуття та захист від сонця — відкриті схили швидко нагріваються.
- Не руйнуйте відслонення і не збирайте великі зразки породи без дозволу — це об’єкт природно-заповідного фонду.
- Поєднуйте візит із оглядом городища чи «Банного Яру», якщо дозволяє час і умови.
- Фотографуйте з оглядових точок на пагорбах — панорама на Псел і поля залишається найсильнішим враженням.
Такі прості кроки допомагають насолодитися місцем без зайвого ризику. Багато хто повертається знову, бо пейзаж і тиша створюють відчуття простору, якого бракує в повсякденні.
Крейдяні пагорби в Могриці залишаються місцем, де геологічний час зустрічається з людською історією та сучасним мистецтвом. Біла порода, степові балки й річка продовжують формувати ландшафт, навіть коли обставини навколо змінюються. Кожен візит відкриває нові деталі — чи то блиск крейди на сонці, чи то слід давнього молюска в породі, чи то лінія горизонту, що тягнеться далеко за поля.
