Центральний ринок Суми стоїть на вулиці Засумській, 2, і вже кілька десятиліть лишається головним торговим вузлом міста: тут сходяться селянські ряди, крита продовольча зала, промислові поверхи й підвал із господарським дріб’язком. Місцеві називають круглу будівлю «Ромашкою» — за пелюсткову форму даху, яку зверху видно краще, ніж із тісних проходів унизу.
Сьогодні це не один павільйон, а цілий торговий кущ. Поруч працюють ТРЦ «Євробазар», фруктово-овочевий і селянський павільйони, а в критій частині зібрані м’ясний, молочний, рибний і сиро-ковбасний відділи. Підприємство, що експлуатує майданчик, — ТОВ «Центральний ринок м. Суми» (ЄДРПОУ 01562148), юридична адреса збігається з ринковою: 40030, вулиця Засумська, 2.
Для покупця це маршрут на пів дня: свіжа зелень і домашнє сало в одному крилі, одяг і текстиль в іншому, труби ручної роботи й газові балони — поверхом нижче. Для міста — ще й запас площ, які в січні 2026 року міська влада оглядала як можливі укриття.
Де стоїть ринок і чим він відрізняється від старого базару
Засумська впирається в долину Стрілки, тож ринок сидить майже в центрі, але не на самій Базарній площі. Старі торгові ряди трималися на Кооперативній: там від другої половини XVII століття збиралися ярмарки, дерев’яні ятки змінювалися цегляними крамницями, а площа лишалася торговою майже до середини ХХ століття. Наприкінці 1980-х частину тих рядів розібрали під універмаг, який згодом став «Києвом».
Нова крита споруда виросла поряд, на іншій ділянці, і перебрала на себе роль головного міського ринку. Плутанина в розмовах сумчан звідси й росте: «старий базар» і «Ромашка» — сусіди по пам’яті, але не одна й та сама будівля. До «Ромашки» пішки від Покровської площі виходять за кілька хвилин, маршрутки й міський транспорт сідають біля набережної та Засумської, а з боку Євробазару зручніше заїжджати машиною, якщо є вільне місце на стоянці.
У довідкових картках підприємства будні позначені як 07:00–18:00. Суботні й недільні ряди живуть власним ритмом: селянські прилавки оживають раніше за промислові поверхи, а частина кіосків закривається раніше за криту залу. Перед виїздом варто звірити години саме тієї зони, куди йдете, бо «ринок працює» і «м’ясний уже згорнув вітрину» — різні речення.
Як «Ромашка» з’явилася замість харківської копії
Ідею сучасного критого ринку заклали ще в генеральному плані 1969 року. Тоді місто було зайняте площами й адміністративними корпусами в історичному центрі, тож до торгової будівлі повернулися лише в другій половині 1970-х. Спочатку на стіл лягав типовий харківський проєкт. Головний архітектор Сум Микола Ільченко його відхилив.
Під час відрядження до Києва він натрапив у газеті «Вечірній Київ» на публікацію про ринок для Ульяновська: круглий об’єм із куполом, схожим на тюбетейку. У самому Ульяновську той задум так і не збудували. Для Сум його перекроїли — зменшили внутрішні площі, змінили конструктив, замість алюмінієвого накриття внутрішнього двору діаметром понад 56 метрів обрали вантове покриття на тросах. За незвичний силует сумчани майже одразу приліпили прізвисько «Ромашка».
Будівництво стартувало 1981-го, у 1983-му стало через брак грошей і відновилося 1985-го. Здали об’єкт 1986 року.
Залізобетонні елементи даху важили близько 39 тонн кожен. Місцеві заводи не мали ні оснастки, ні транспорту під такий габарит, тож на майданчику зібрали пропарювальну камеру і формували плити просто тут, а потім садили їх краном. Перші сезони ринок був критою залою без кільця наметів довкола: газони, охайна територія, внутрішній двір на рівні підвалу, другого поверху ще не було. У радянській логіці приватна торгівля не заохочувалася, тож зала часто стояла напівпорожня, а основний продавець приїздив із села кілька разів на тиждень. Ці деталі будівництва зібрав «Телеграф» у матеріалі березня 2026 року.
Дев’яності, намети і п’ять гектарів під торгівлю
На початку 1990-х кільце навколо «Ромашки» затягнули брезентом. Тканинні намети множили продавців швидше, ніж будь-який генплан. Спочатку під ятки віддали автостоянку, потім прилеглі вулиці й клаптики біля Стрілки. Підвал зайняли запчастини й господарський дріб’язок, горішні рівні лишили продуктам. На тлі зростання безробіття ринок став одним із небагатьох місць, де людина без цеху могла тримати стіл.
Під розвиток відвели близько 5 гектарів землі в оренду на 50 років. Саме тоді склалася звична сумська географія: крита «квітка» в центрі, стихійні ряди по краю, а далі — повільне перетворення наметів на металеві павільйони. Хто торгував тканиною з кузова, за десять років уже мав ятку з вивіскою. Хто привозив молоко з району, лишився в селянському крилі, тільки прилавок став світлішим.
Юридична оболонка нинішнього оператора з’явилася пізніше за саму будівлю: товариство зареєстроване 20 січня 2004 року, основний КВЕД — оренда й експлуатація власного чи орендованого майна. Директор — Расул Магомед-Шарипович Галаєв. За фінансовою звітністю виручка 2024 року становила близько 52,7 млн грн, 2025-го — близько 57 млн грн, чисельність персоналу в звітах останніх років тримається поблизу 120 осіб. За перше півріччя 2026-го дохід перевищив 30 млн грн при невеликому плюсі. Це цифри орендодавця майданчика, а не обігу всіх продавців: реальний грошовий потік рядів у рази ширший за касу підприємства.
З чого складається ринок зараз
Реконструкція, яку міські газети описували ще кілька років тому, розклала територію на окремі «міста в місті». Першим великим кроком став триповерховий «Євробазар» майже на 450 торгових місць: одяг, взуття, текстиль, гаджети, дрібний ремонт, кав’ярні. Далі відкрили фруктово-овочевий і селянський павільйони. У критій будівлі впорядкували молочний, рибний, м’ясний і сиро-ковбасний відділи — з холодильниками, острівцями продуктів і місцями під домашню сільгосппродукцію.
У 2023 році в публікаціях згадували, що на всій території закладено майже 2,5 тисячі торгових місць, а по «Ромашці» виконано більшу частину запланованих робіт: утеплена стеля, замінені великі вікна, зібрані продуктові групи. Пізніше в колишніх м’ясному й молочному крилах критої зали відкривали відділи одягу, взуття, сумок і текстилю — туди переїжджали підприємці з вулиці 1-ї Набережної річки Стрілки. Роботи йшли паралельно з торгівлею, щоб не гасити весь майданчик.
Перед таблицею варто зафіксувати просту річ: покупець рідко обходить усе за один захід. Зони різні за шумом, ціною і часом, коли там є свіжий товар.
| Зона | Що шукати | Характер торгівлі | На що зважати |
|---|---|---|---|
| Крита «Ромашка» | М’ясо, молоко, риба, сири, ковбаси, соління | Стаціонарні вітрини, продавці в фартухах, холодильне обладнання | Свіжість краще брати до обіду; у м’ясному торг жвавіший, ніж у молочному |
| Селянський і овочевий павільйони | Зелень, домашня сметана, сало, сезонні овочі, квіти | Дрібний виробник і перекуп поруч | Сезонність вирішує ціну сильніше за вивіску; питайте, з якого району привезли |
| «Євробазар» | Одяг, взуття, текстиль, техніка, послуги | Магазини на поверхах, ближче до ТРЦ, ніж до базару | Графік поверхів може відрізнятися від продуктових рядів |
| Підвал | Інструмент, сантехніка, саморобні труби, рибальське, газові балони, дріб’язок | Вузькі коридори, лампи над прилавками, багато речей «з рук» | Легко загубити вихід; газове й електричне беріть лише з перевіреним станом |
Дані зон зібрані з міських репортажів про реконструкцію та з опису підвалу в лютому 2026-го. Площі й кількість місць змінюються після кожного переїзду рядів, тож таблиця фіксує логіку майданчика, а не інвентарний номер кожної ятки.
Підвал, де торгівля пахне металом
Щоб дійти до підвалу, треба пройти кілька кіл прилавків. Зверху ще пахне смаженим із фудкортів і цукерковими вітринами, унизу шум тоншає, світло дають лампи, які продавці повісили самі. У лютневому репортажі «Цукру» 2026 року оренда невеликої ділянки фігурувала на рівні ста гривень, а на столах лежали викрутки, складані ножі, кравчучки, сантехніка, рибальські снасті й труби, які майстер гне вручну: стічні, вентиляційні, димохідні.
Люди там тримають місце десятиліттями. Хтось прийшов після заводського зварювання і чеських заробітків, хтось — після закриття продуктового магазину у 2008-му й тепер продає газові балони, портативні плити та все, що рятує під час відключень. Крадіжки дрібного інструменту трапляються, тож сусіди по ряду стережуть один одного і ділять товар. Це не музей ремесла, а робочий поверх: метал ріжуть на станку, вирівнюють руками, віддають колегам деталі для газових колонок.
Для покупця підвал корисний, коли потрібна не вітрина, а конкретна запчастина, яку в мережевому магазині не тримають. Для прогулянки він гірший: коридори плутають, підлога нерівна, частина речей — особисті, без чека і гарантії. Якщо берете балон, обігрівач чи електрику, дивіться вентиль, корпус і дату, а не лише ціну.
Ринок у воєнні роки
Суми живуть близько до лінії ударів, і ринок це відчуває щодня: генератори в рядах, розмови про графіки, люди, які купують не «про запас на свято», а на найближчі доби. 22 січня 2026 року міський голова Олександр Лисенко разом із адміністрацією ринку, керівництвом виконкому та рятувальниками оглядав приміщення, які можна використати для укриття. Міська логіка проста — шукати додаткові місця там, де люди й так збираються щоранку.
Торгівля при цьому не зникла. Селянський ряд лишається каналом, яким у місто заходить те, що не завжди є в супермаркеті: домашня сметана, зелень із городу, сало, сезонна картопля. Промислові поверхи тримають одяг і дрібну техніку, коли великі ТРЦ у місті змушені зупинятися після ударів. Ринок у такому режимі працює як запасний контур: гамірний, неідеальний, але відкритий раніше за більшість офісів.
Під час повітряної тривоги не варто доторговувати «ще одну зв’язку». Знайте, де спуск у нижні приміщення саме вашої зони, і не розраховуйте, що всі коридори ведуть до одного виходу.
Як купувати, щоб не втратити ні ранок, ні гроші
Ранкові години на продуктових рядах спокійніші й свіжіші. М’ясний оживає швидше за молочний: у білих павільйонах продавчині в синіх фартухах ще встигають перекинутися словом, поки біля вітрин із м’ясом уже зважують. Зелень і ягоди беріть там, де бачите обріз і землю на корінні, а не лише глянець. Домашнє масло й сир питайте про день виготовлення — на ринку це нормальне питання, а не образа.
Короткий порядок, який виручає і новачка, і людину, що ходить сюди роками:
- Готівка дрібними купюрами досі швидша за термінал у селянському ряді, хоча в «Євробазарі» картка звична. Розміняйтеся до того, як станете в чергу до ваг.
- Свою сумку чи візок беріть одразу. Кравчучку можна знайти і в підвалі, але в суботу її розбирають раніше, ніж ви дійдете до овочів.
- Торг доречний на одязі, інструменті й великій партії овочів. На ваговій зелені й молоці він часто впирається в копійки і псує настрій обом сторонам.
- Промислові речі без чека — це ризик. Якщо продавець не називає, звідки річ і чи є обмін, закладайте ціну як за річ без повернення.
- Дітей у підвалі тримайте за руку: проходи вузькі, на столах лежать ножі, балони й металеві обрізки.
Після такого кола має сенс сісти біля фудкорту, а не бігти одразу на стоянку. За годину в сумці вже лежить і вечеря, і дрібниця для дому, і те, що в супермаркеті коштувало б інакше — не завжди дешевше, зате з іншим смаком і з можливістю відрізати «на пробу».
Цікаві факти
- Проєкт, за яким пішла «Ромашка», сумський головний архітектор побачив не в альбомі типових рішень, а в газетній публікації про нереалізований ульяновський ринок. Харківську копію відкинули ще на старті.
- Елементи даху близько 39 тонн не везли з заводу: їх пропарювали на будмайданчику, бо місцеве виробництво не мало підходящого транспорту.
- Внутрішній двір закладався діаметром понад 56 метрів. Спочатку він лежав на рівні підвалу, другого поверху не було, а довкола ще росли газони без наметового кільця.
- Неофіційна назва «Ромашка» пристала через пелюстковий силует. З землі це читається слабше, ніж із даху сусіднього корпусу чи з архівних кадрів.
- Під розвиток торгівлі відвели близько 5 гектарів на пів століття оренди — звідси й відчуття, що ринок розповзся на вулиці, а не лишився в одній залі.
- У підвалі 2026 року поруч із сантехнікою продавали кравчучки й речі «на блекаут»: балони, плити, грілки. Ринок підлаштовує асортимент під графік міста швидше за великі мережі.
Ці штрихи не роблять із ринку пам’ятку, у яку ходять лише на екскурсію. Вони пояснюють, чому зала така кругла, чому підвал тісніший за верх і чому сумчанин досі каже «піду на Ромашку», навіть якщо насправді йому потрібен селянський ряд або третій поверх Євробазару.
Що брати з собою і кому цей ринок досі потрібен
Новачкові вистачить першого візиту в будень до 11-ї: крита зала, один селянський прохід, вихід без спроби завоювати підвал. Досвідчений покупець уже знає своїх продавчинь і приходить під конкретний товар — весняну зелень, осінні яблука, зимове сало, нитку чи фурнітуру, яку в місті більше ніде не тримають у такому виборі. Підприємець дивиться на ринок інакше: оренда місця, охорона, вивіз відходів і реконструкція рядів тут важливіші за романтику «базару з дитинства».
Супермаркети забрали частину щоденного кошика, але не забрали звичку порівняти три головки сиру руками і забрати ту, що пахне двором, а не плівкою. Поки на Засумській зранку відкривають вітрини, центральний ринок Суми лишається міським інструментом: їжа, одяг, метал, розмова і, віднедавна, ще один адрес, який перевіряють на придатність ховатися, коли над містом знову сирена.
