Дмитро Растворцев — сумський шрифтовий дизайнер-самоук, чиї гарнітури стали частиною щоденного візуального побуту країни: від екранів «Дії» до брендбуку Збройних сил, меморіальних написів і оновленої Укрпошти. Його шлях почався не в академії графіки, а в газеті «Данкор», де карикатури й верстка поступово переросли в окрему професію шрифтаря.
Серед ключових робіт — DR Galushki (перемога на TypeArt 2005), e-Ukraine для цифрової держави, UAF Sans і меморіальний UAF Memory, KyivType, NAMU, Kobzar KS за рукописами Тараса Шевченка, а також шрифт ребрендингу Укрпошти 2026 року з відсилкою до марок УНР і Гетьманату. Нагороди охоплюють TypeArt, «Современную кириллицу» 2009 року та японський Morisawa Type Design Competition за DR Kruk.
Сам дизайнер порівнює шрифт із водою у всесвіті візуальної комунікації: його майже не помічають, доки він не зникає або не починає суперечити змісту. Саме ця непомітність робить роботу Растворцева одночасно технічною і культурною — літери мають тримати українську тяглість, не перетворюючись на декорацію.
Сумська школа без шрифтової кафедри
Інтерес до літер у Дмитра Растворцева з’явився раніше за будь-яке професійне рішення. У радянському дитинстві вдома були книжки латиницею, і західні гарнітури на кшталт Jannon, Baskerville чи Walbaum виглядали інакше, ніж звична поліграфія. Він перемальовував їх від руки, бо копіювальних апаратів під рукою не було, а логотипи жуйки, цигарок і джинсів здавалися окремою мовою.
Після школи Растворцев вступив до Сумського політехнічного на «Технологію машинобудування» — заради диплома, а не заради верстатів. На лекціях малював карикатури, побудовані на грі слів. Товариш порадив віднести аркуші до місцевої газети, і кілька малюнків надрукували. Справжня редакційна історія почалася в «Данкорі»: спершу рекламний агент без помітного результату, потім карикатурист на третьому курсі, після випуску — штатний працівник, який підбирав анекдоти, верстав, згодом став дизайнером і головним дизайнером.
Мама пропонувала навчити малювати, але він відмовився: художники тоді здавалися людьми без стабільного заробітку. Художньої освіти так і не з’явилося. Шрифти він освоював паралельно з газетою, на комп’ютері, у місті, де цим майже ніхто не займався. У практиці редакцій такі самоуки часто лишаються «людиною, яка вміє все потроху». У Растворцева верстка, карикатура і цікавість до літер склалися в одну лінію.
Дизайнер-самоук без профільної академії став автором гарнітур, якими користуються державні сервіси, музеї й оборонні структури.
Від галушок до перших гонорарів
У 2005 році Растворцев надіслав роботи на конкурс кириличного дизайну TypeArt у Москві. Шрифт DR Galushki отримав диплом «За досконалість у шрифтовому дизайні». Назва відсилає до української кухні, а перемога дала те, чого не давала сумська редакція: зовнішнє підтвердження, що літери можуть бути окремою справою. Згодом харківське видавництво купило Galushki для книжки.
Паралельно з’явився досвід із московським Esquire. Перший номер вимагав шрифт за кілька днів, і гонорар за цю роботу виявився більшим за місячний чи навіть двомісячний газетний заробіток. Артдиректори Дмитро Барбанель і Максим Ніканоров давали подальші замовлення й рекомендували колегам. Роздрібний продаж на MyFonts приніс роялті приблизно на десять років, хоча перша тисяча доларів пройшла повз через помилку в номері картки.
Вікіпедія фіксує ще одну конкурсну віху: лауреатство на «Современной кириллице» 2009 року. Після початку російської агресії співпрацю з російським ринком він припинив. Перехід на західні замовлення через фриланс-платформи спершу означав нижчі ставки й жорстку конкуренцію, зате українські агенції вже розуміли, навіщо бренду власна гарнітура. Серед постійних партнерів — Fedoriv, Banda, CREVV, Spiilka, а також окремі дизайнери на кшталт Юрка Гуцуляка.
Гарнітури, які вийшли за межі портфоліо
Роботи Дмитра Растворцева зручно читати не як список файлів, а як карту місць, де українська кирилиця отримала власний голос. Частина шрифтів безкоштовна й розрахована на масове використання, частина лишається ексклюзивом агенції чи інституції.
| Шрифт | Період | Для кого | Що варто знати |
|---|---|---|---|
| DR Galushki | 2005 | Конкурс TypeArt, згодом видавництво | Перша гучна перемога, диплом за досконалість |
| Kobzar KS | 2014 | Kyivstar, вільне поширення | Разом із Заречнюком і Турецьким, за рукописами Шевченка |
| NAMU | 2018 | Національний художній музей | Українські графеми розведені за історичними періодами |
| DR Kruk | близько 2019 | Власний проєкт, Telegraf.Design | Жорсткі форми, відзнака Morisawa в Японії |
| e-Ukraine | 2020 | «Дія», Fedoriv | Голос цифрової держави, вільна ліцензія для держсервісів |
| KyivType | 2020 | Вільне використання | Варіативна суперсім’я Sans, Serif, Titling з напівзарубками |
| UAF Sans | малюнок 2022, затвердження 2023 | Збройні сили України | Офіційний шрифт, почесна грамота |
| UAF Memory | 2023 | Меморіали, надгробки, таблиці | Перший український меморіальний шрифт, ініціатива Тараса Іщика |
| Шрифт Укрпошти | лютий 2026 | Ребрендинг із Spiilka | Марки УНР і Гетьманату, «ш» із коротшою середньою |
Дані зібрані за публікаціями depositphotos.com, suspilne.media, матеріалами Memorial.UA та новинами про ребрендинг Укрпошти 2026 року. Окремі дати затвердження можуть відрізнятися від дати публічного анонсу: UAF Sans намалювали до серпня 2022-го, а публічна згадка з грамотою з’явилася навесні 2023-го.
e-Ukraine виник у межах роботи Fedoriv над цифровою державою. Гарнітура мала витримати дрібний інтерфейсний текст і водночас не виглядати запозиченою латиницею з пришитою кирилицею. KyivType Растворцев описував як суперсім’ю з трьома гілками: гротеск, антиква і титульне накреслення з традиційно українськими напівзарубками, з відсилкою до Георгія Нарбута. Безкоштовна ліцензія зробила шрифт дуже поширеним — настільки, що сам автор згодом радив медіа не брати найжирніше накреслення без доопрацювання, бо воно вже стало надто впізнаваним.
NAMU для Національного художнього музею — інша за масштабом задача. Українські графеми винесені в окремі накреслення й стилістичні сети за історичними періодами, тож один файл тримає кілька століть письма. Kobzar KS, зроблений із Геннадієм Заречнюком і Лук’яном Турецьким для Kyivstar, спирається на рукописи Шевченка: спершу кирилиця, потім латиниця, у якій натиск пера довелося імітувати окремо.
Військовий почерк і пам’ять на камені
Історія UAF Sans почалася із запиту Тараса Іщика, дизайнера і військового. Референси узгодили, характер визначили як мужній і впізнаваний, із розрахунком, що шрифт лишиться надовго. Малюнок завершили в серпні 2022 року, узгодження тривало близько пів року, у лютому 2023-го гарнітура стала офіційною. У березні Суспільне Суми повідомило про почесну грамоту. Для людини, яка починала з анекдотів на останній шпальті, це вже інший масштаб відповідальності: літери з’являються на формі, техніці, документах і комунікації армії.
Влітку 2023-го Іщик повернувся з новою задачею — шрифт для військових поховань. UAF Memory анонсували 6 грудня 2023 року, у День Збройних сил. Він продовжує пластику UAF Sans, але враховує написи доби визвольних змагань, поховання діаспори і загальні меморіальні традиції. Гарнітура підтримує 95 мов і доступна вільно. Логіка проста й жорстка: має значення не лише ім’я на плиті, а й те, яким письмом це ім’я висічене. Неестетичний пам’ятник шрифт не виправить, проте прибирає випадковий набір «під мармур» із чужих каталогів.
UAF Memory замислений так, щоб звання, прізвище і формула «За Україну! За її волю» читалися одним українським меморіальним почерком.
Пошта, музеї і літери 2026 року
2 лютого 2026 року, у 32-й день народження Укрпошти, бренд оновила Spiilka Design Büro, а шрифт намалював Растворцев. Референсами стали марки УНР, випуски Гетьманату Павла Скоропадського і нарбутівські марки. Заголовкове накреслення видовжене, із виразними «ш», «п», «л», «д», «ї», «й» та «у». Поштову «ш» залишили з коротшою середньою лінією — дрібниця, яку помічає лише той, хто дивиться на марку довше за секунду, але саме такі дрібниці тримають історичний шар. Окремі накреслення пішли в основний текст для комунікації і цифрових платформ.
До цього списку додаються логотипи міст, шрифти для «Картинної галереї», Depositphotos, Малої академії наук, родини NAVI для Natus Vincere у 2021 році, робота для Державної прикордонної служби і шрифт інсталяції I’m Fine на Burning Man 2024 року. У вересні 2026-го Растворцев зробив шрифт для оновленої айдентики MAIKOFF, де з’явилося скорочення MKFF. Повний перелік авторських файлів ширший: DR Agu, DR Ukrainka, DR Lineart, DR UkrGotika Sans і Serif, DR Vixi. Сайт rastvor.com.ua у вікіпедійних посиланнях уже фігурує як архівний, актуальна присутність тримається на соцмережах і замовленнях.
Як він думає про літеру
В інтерв’ю для блогу Depositphotos Растворцев сформулював порівняння, яке потім розійшлося цитатою: шрифт — як вода у всесвіті візуальної комунікації. Людина великою мірою складається з води, візуальна комунікація — зі шрифту. Окремо він повторює думку Яна Чихольда: пересічним людям байдуже на шрифти, тому вони заслуговують на найвитонченішу типографіку. Звідси й робоче правило — навіть якщо замовник не розрізняє гарнітури, файл має бути зібраний так, ніби розрізняє.
Крилата фраза дизайнера — «Шевченко — копірайтер, а Нарбут — артдиректор України» — стискає цілу шрифтову програму. Рукопис Кобзаря дає характер натиску, Нарбут дає державний візуальний жест початку ХХ століття. DR Kruk, улюблена робота самого автора, стоїть осторонь цієї лінії: жорсткі форми, гострі краї, назва співзвучна і з круком, і з гаком. Замовлення, для якого шрифт починали, відпало, файл лишився, японський конкурс Morisawa його відзначив, а Telegraf.Design поставив у заголовки першого друкованого випуску.
Практичні спостереження Растворцева корисні й тим, хто шрифти не малює. Плавні форми читаються дружніше, ламані — суворіше. Тонкий штрих дає легкість, жирний — вагу. Нахил додає руху, розрядка сповільнює. Прописні працюють як урочистість, тому на меморіалі й на чеку в кав’ярні вони означають різне. Середній строк роботи над гарнітурою він оцінював у два-три тижні, хоча ідея може лежати в ескізах десять років. Запит «зробіть красиво» без орієнтирів він вважає слабким: краса без контексту лишається смаком однієї людини.
- Державний інтерфейс. e-Ukraine тримає дрібний текст «Дії» і споріднених сервісів, де літера має лишатися нейтральною і розбірливою на телефоні.
- Армійська комунікація. UAF Sans розрахований на довге життя брендбуку, а не на сезонну кампанію.
- Камінь і таблиця. UAF Memory звужує пластику до напису, який мають читати й через десятиліття.
- Поштова історія. Шрифт Укрпошти 2026 року повертає «шагівки» і нарбутівські марки в сучасну вивіску.
- Музейний шар. NAMU розкладає українські графеми за періодами, замість однієї «універсальної» кирилиці.
Цей перелік не вичерпує портфоліо, але пояснює, чому одне прізвище з’являється і в застосунку, і на марці, і на проєкті надгробка. Різні задачі вимагають різної міри історичного цитування. У пошті цитата майже буквальна, у «Дії» — прихована в пропорціях.
На що дивитися читачеві без дизайнерської освіти
Розпізнати роботу Растворцева на вулиці складно, і це якраз ознака ремесла. Корисно перевіряти не «чи гарно», а три конкретні речі: чи є в кирилиці власні форми «ї», «є», «ґ», а не латина з діакритикою; чи тримається середня лінія «ш» і «щ» однаково в заголовку й у тексті; чи не розвалюється рядок на вузькому екрані. Для Укрпошти орієнтир простіший — коротка середня в «ш», запозичена з поштових марок.
Якщо потрібен шрифт для власного проєкту, безкоштовні e-Ukraine, KyivType, Kobzar KS і UAF Memory закривають різні задачі, але ліцензію варто читати до встановлення. Ексклюзив агенції не можна «просто скачати, бо бачив у кейсі». Дешевий шрифт за кілька десятків доларів часто програє не виглядом, а юридичною чистотою: Растворцев прямо казав, що власна гарнітура знімає проблему встановлення на десятки комп’ютерів і сайтів. Українські банкноти він наводив як приклад зворотного — чужі й сумнівні за походженням файли на державному носії.
Кращий спосіб побачити метод Растворцева — порівняти одну літеру в «Дії», на поштовій вивісці й у меморіальному написі: пропорція змінюється, українська графема лишається.
Повне ім’я в енциклопедичній картці — Дмитро Дмитрович Растворцев, і сама картка досі коротка. Біографія тримається на інтерв’ю 2021 року, подкасті «Звукопис українського дизайну» 2024-го і новинах про кожне нове державне замовлення. Дата народження в відкритих довідках не зафіксована, тож вигадувати її немає сенсу. Є інше, твердіше: від сумської газети до літер, якими країна підписує сервіси, армію і пам’ять, минуло близько двадцяти років ремесла. Наступний файл, судячи з темпу 2024–2026 років, з’явиться раніше, ніж встигнуть дописати енциклопедичну сторінку.
