Юнаківка — село в Сумському районі Сумської області, центр Юнаківської сільської громади. Воно розташоване за шість кілометрів від українсько-російського кордону і через нього проходить автошлях національного значення Н07, який з’єднує Суми з Курськом. Саме це положення зробило село одним із найгарячіших прикордонних пунктів під час повномасштабної війни.
Засноване 1685 року вихідцями з Волині, село належало сотнику Семену Юноку, від прізвища якого й походить назва. Пізніше воно перейшло до князів Голіциних. Сьогодні від колись великої слободи залишилися переважно зруйновані будівлі, пошкоджений храм і кілька людей, які не покинули домівки навіть під постійними обстрілами.
Станом на кінець 2025 року в усій Юнаківській громаді, де до війни проживало майже п’ять тисяч осіб, залишилося близько тридцяти людей. Село зазнало критичних руйнувань, а контроль над ним неодноразово змінювався протягом 2025–2026 років.
Як виникла Юнаківка і чим вона жила до війни
Село заснували 1685 року переселенці з Волині. Землі належали сотнику Семену Юноку, і саме його прізвище дало назву населеному пункту. На початку XVIII століття це вже була велика слобода. У 1727 році Юнаківку придбав генерал-фельдмаршал Михайло Голіцин, і село залишалося у власності роду Голіциних аж до кінця XIX століття.
На початку XX століття в Юнаківці було три церкви, лавки, базар, ткацька фабрика, пошта й телеграф. Щороку проходили чотири ярмарки. Населення сягало 7,5 тисячі осіб — для прикордонного села це була значна цифра. Через село проходив важливий шлях між Сумщиною та Курщиною.
Після адміністративно-територіальної реформи 2020 року Юнаківка стала центром однойменної сільської громади, до складу якої увійшло 15 населених пунктів. Відстань до Сум становить близько 42 кілометри. На кордоні працював міжнародний автомобільний пункт пропуску «Юнаківка–Суджа», який обслуговував пасажирське й вантажне сполучення.
Церква Різдва Богородиці: пам’ятка раннього класицизму біля кордону
Найвідомішою спорудою села є церква Різдва Пресвятої Богородиці. Її будівництво розпочали 1793 року на місці старого дерев’яного храму й завершили 1806 року, імовірно, коштом князя Михайла Голіцина. Це одна з найкращих пам’яток раннього класицизму не лише на Сумщині, а й в Україні загалом.
Храм цегляний, хрестово-купольний, зі зрізаними кутами. Фасади прикрашені колонними портиками з фронтонами. Навколо центрального купола розташовані чотири бані. Поряд стоїть цегляна дзвіниця. До війни церква вже перебувала в напіваварійному стані: колони портика похилилися, завершення втрачені.
15 листопада 2024 року російські обстріли пошкодили храм. Згоріли дерев’яні риштування навколо споруди, проломлено один із куполів, постраждали дзвіниця й верхівки башт. Улітку 2026 року українські військові встановили на церкві прапор України — він протримався близько доби. Згодом фахівці створили цифрову тривимірну модель пам’ятки на основі відео з дрона, щоб зафіксувати стан споруди, яку зараз неможливо повноцінно обстежити.
Чому Юнаківка має стратегічне значення
Село стоїть на витоках річки Локня. Навколо проходять магістральні газопроводи. Головне ж — через Юнаківку йде траса Н07 Київ–Суми–Юнаківка–Курськ. Захоплення цього населеного пункту давало б російським військам зручну позицію для артилерії та дронів, створюючи пряму загрозу для Сум, які розташовані лише за 40 кілометрів.
Під час Курської операції 2024 року через Юнаківку проходила логістика українських військових у напрямку Суджі. Саме тому село стало об’єктом запеклих боїв у 2025 році. Російські сили намагалися створити «буферну зону» вздовж кордону, а українські підрозділи, зокрема 95-та окрема десантно-штурмова бригада, вели бої за утримання села.
За даними аналітиків, контроль над Юнаківкою неодноразово змінювався. У вересні 2025 року російські війська зайняли значну частину села. Протягом осені 2026 року українські сили просувалися в південні райони та входили до населеного пункту, про що повідомляли як українські джерела, так і Інститут вивчення війни (ISW).
Юнаківська громада: склад, населення та евакуація
Юнаківська сільська громада об’єднує 15 населених пунктів. Окрім самої Юнаківки, до неї входять села Садки, Корчаківка, Храпівщина, Нова Січ, Яблунівка, Басівка, Локня, Новеньке, Могриця, а також селища Кияниця, Варачине, Іволжанське, Мар’їне та Мала Корчаківка. Площа громади становить близько 343 квадратних кілометрів.
До повномасштабного вторгнення в громаді проживало понад п’ять тисяч людей. У самому селі Юнаківка за різними даними було від 1240 до 1740 мешканців. З 2022 року почалася масова евакуація. Дітей вивезли ще у 2023 році. До кінця 2025 року в усій громаді залишилося лише 31 особа. Більшість із них — літні люди, які відмовлялися залишати домівки.
| Період | Населення села / громади | Примітка |
|---|---|---|
| Початок XX ст. | ~7500 (село) | Пік розвитку слободи |
| До 2022 року | ~1240–1740 (село), ~5000–5800 (громада) | Офіційні та оціночні дані |
| Квітень 2025 | 2 особи (село) | За даними Вікіпедії |
| Вересень 2025 | ~45 осіб (громада) | Інтерв’ю голови громади |
| Кінець 2025 | 31 особа (громада) | Олена Сіма, голова громади |
Дані зведено за повідомленнями голови громади Олени Сіми, Української Вікіпедії та українських медіа. Цифри коливаються залежно від дати підрахунку та того, чи враховують лише постійних мешканців.
Голова громади Олена Сіма у 2025 році отримала орден княгині Ольги III ступеня. Громада в релокації продовжує допомагати військовим підрозділам і тим мешканцям, які евакуювалися до Сум та інших населених пунктів.
Хронологія обстрілів і боїв: 2022–2026
Перші російські колони пройшли через Юнаківку ще в лютому 2022 року, рухаючись у напрямку Сум. З літа 2022 року село почали регулярно обстрілювати. Мешканці звикли кілька разів на день спускатися в укриття. У жовтні 2023 року обстріл забрав життя двох людей і поранив одну.
Протягом 2024 року фіксували численні удари керованими авіабомбами (КАБ), артилерією та FPV-дронами. Пошкоджувалися приватні будинки, адміністративні будівлі, навчальні заклади й агрофірма. У листопаді 2024-го постраждала церква.
У 2025 році бої загострилися. Російські сили просувалися в прикордонні села. У вересні 2025-го, після багатотижневих боїв, росіяни зайняли більшу частину Юнаківки. Українські підрозділи, зокрема 95-та бригада, вели штурмові дії, намагаючись витіснити противника. До кінця 2025 року російські війська знизили темп піхотних штурмів через високі втрати від українських дронів.
Восени 2026 року українські сили просунулися в південні райони села та увійшли до Юнаківки. ISW фіксував ці просування. Станом на початок листопада 2026 року бої в районі Юнаківки, Басівки, Яблунівки та сусідніх сіл тривали. Село залишається зоною активних бойових дій, а в’їзд цивільних обмежений.
Як змінювалося життя людей
У 2023 році журналісти Суспільного зафіксували, як мешканці Юнаківки жили під постійними обстрілами. Люди казали: «Як тільки почули “вихід” — так і біжимо в укриття». Частина сімей виїхала, але багато хто залишався, бо не хотів залишати господарство чи просто не мав куди їхати.
З практики спілкування з головами прикордонних громад видно, що найбільшою проблемою стають літні люди. Вони часто кажуть, що «нічого вже не втрачають», і відмовляються від евакуації. Організувати для них допомогу під обстрілами вкрай складно. У Юнаківській громаді за роки війни загинуло щонайменше 13 цивільних.
Багато хто з евакуйованих оселився в Сумах. Громада допомагала з пошуком житла й оформленням допомоги. За словами Олени Сіми, з січня 2025 року сотні людей отримали кошти на придбання житла.
Що відомо про поточний стан і поширені питання
Станом на листопад 2026 року Юнаківка залишається зоною бойових дій. Українські сили утримують або відновлюють контроль над частинами села, російські війська намагаються просуватися в прикордонних районах. Точний контроль над кожною вулицею змінюється швидко, тому офіційні заяви та дані аналітичних проєктів (DeepState, ISW) можуть відрізнятися на кілька днів.
- Чи можна зараз відвідати село? Ні. Прикордонна зона закрита для цивільних через постійні обстріли та бойові дії.
- Чи працює пункт пропуску? Ні. Міжнародний пункт «Юнаківка–Суджа» не функціонує з початку повномасштабної війни.
- Чи залишилися мешканці? У селі — одиниці, у громаді — кілька десятків. Більшість евакуйована.
- Що з церквою? Сильно пошкоджена. Створено цифрову модель для фіксації стану пам’ятки.
Російські джерела неодноразово поширювали заяви про «повне захоплення» Юнаківки, які українські сили оборони спростовували. Ситуація залишається динамічною.
Перспективи та роль громади
Юнаківська громада працює в релокації. Вона допомагає як військовим, так і евакуйованим мешканцям. Олена Сіма неодноразово наголошувала, що навіть під обстрілами громада планує відновлення. Зруйновані села (особливо Басівський округ) потребуватимуть повної відбудови після деокупації.
Церква Різдва Богородиці, попри пошкодження, залишається символом села. Її цифрова фіксація дозволяє зберегти пам’ять про пам’ятку навіть якщо фізичний стан погіршиться. Для багатьох мешканців Юнаківка — це не просто точка на карті, а місце, куди вони планують повернутися, коли зникне загроза.
Село на кордоні стало одним із тих прикордонних пунктів, де війна триває вже четвертий рік поспіль. Його історія — від слободи сотника Юнока до сьогоднішніх боїв — показує, як змінюється доля невеликого українського села, коли воно опиняється на лінії фронту.
